Південна Україна
Петров О.О.
Стан селянського та дворянського господарства Катеринославської губернії у 80-ті рр. ХІХ ст. (за відомостями земства і адміністрації)
Питанням орендних цін та цін за працю (робочі руки) приділяється значна увага як у звітах земських управ, так і у статистичних виданнях земств та уряду. Останні повинні були надавати усім зацікавленим особам та організаціям інформацію з цього питання. Поміщики не бажали втрачати землю й вважали, що в цілому усе залишиться як і раніше, тобто, колишні кріпаки будуть обробляти землю свого колишнього власника майже задарма. дивитися »
Кочергін І.О.
В.Д.Дунін-Борковський та його роль у впровадженні Земської реформи на Катеринославщині
Вивчення діяльності губернських установ в часи існування Російської імперії явно сьогодні не вважається актуальним напрямком української історіографії. Хоча встановлення всіх аспектів взаємовідносин державних органів влади на місцях та місцевого населення і понині є доволі важливим питанням. дивитися »
Грибовський В.В.
Обставини та хід переміщення причорноморських ногайців до Північно-Західного Кавказу на початку 70-х років XVIII ст.
У цій статті ми визначили собі завдання простежити як саме у даний період формувалася позиція російського уряду стосовно причорноморських ногайців, котра еволюціонувала від початкового наміру створення окремого ногайського князівства, контрольованого царатом, до плану так званого “відновлення” незалежності Кримського ханства й формального повернення під його юрисдикцію ногайських орд. дивитися »
Чорнобай П.О.
Спогади О.М.Терпигорєва як джерело до історії формування науково-технічної інтелігенції Катеринослава початку ХХ ст.
Мета даного дослідження – через аналіз мемуарів О.М.Терпигорєва здійснити спробу простежити становлення, формування, розвиток науково-технічної інтелігенції Катеринослава на початку ХХ сторіччя, чи хоча б показати особу мемуариста на тлі цього процесу. дивитися »
Савченко І.В.
До історії державних установ Катеринославської губернії (1800-1825 рр.)
Важливою складовою сучасного розвитку історичної науки є актуалізація регіональної історії та краєзнавства. Водночас дослідження історії окремого регіону визначає необхідність конкретизації розвитку його адміністративного устрою, який відігравав роль механізму регулювання урядом широкого кола питань соціального, економічного, культурного життя. дивитися »
Репан О.А., Колісник Д.В.
Меценат чи соціально відповідальний підприємець: гуманітарні проекти в Дніпропетровську на початку ХХІ ст.
Коли йдеться про українське меценатство, то на думку, як правило, спадають прізвища славетних благодійників минулого – Симиренки, Терещенки, Ханенки... Саме ці (та багато інших) видатні постаті вітчизняного підприємництва ХІХ ст. за умов відсутності державної підтримки своєю безкорисливою діяльністю сприяли розвитку української культури в цілому та окремих її складових. дивитися »
Товстоляк Н.М.
Меценат Григорій Степанович Тарновський (1790-1853)
Ґрунтовних досліджень життя та доброчинної діяльності Г.С.Тарновського майже немає, перша спроба була зроблена нащадком мецената М.В.Тарновським [18], а також у нашому дисертаційному дослідженні «Меценати і суспільні діячі Тарновські, їх місце і роль в історії України ХІХ ст.». дивитися »
Савочка А.М.
З історії діяльності кримських меценатів
На сьогодні діяльність українських меценатів минулого та сьогодення не тільки висвітлюється на сторінках науково-популярної літератури [1], але й стає об’єктом наукових досліджень [2]. Вивчення цієї ще досить малодослідженої проблеми має практичне значення, оскільки допомагає вірно осмислити внесок так званої національної буржуазії у розвиток мистецтва та благодійної діяльності за часів Російської імперії. дивитися »
Руденко Г.Г.
Дослідник та меценат (до історії стосунків Д.І.Яворницького та Г.П. Алексєєва)
В кінці XVIII – на початку ХХ сторіччя особливого значення у збереженні та дослідженні пам’яток національної історії набуває меценатська діяльність. Саме тоді приватні зібрання стають основою майбутніх музеїв України [1]. дивитися »
Берестень О.Є.
Меценатські організації менонітів Катеринославської губернії (початок ХХ століття)
Предметом нашого дослідження є просвітницька діяльність менонітів Катеринославської губернії на початку ХХ століття. Об’єкт дослідження – меценатські культурно-просвітницькі установи, організовані з метою забезпечення функціонування шкіл. Дані установи ми вважаємо різновидом багатогранної меценатської діяльності менонітів, оскільки метою перших не було одержання прибутку. дивитися »
Доброгорська Н.В.
Благодійницька діяльність Е.К.Бродського (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
Особа Ераста Костянтиновича Бродського привертає увагу кожного, хто вивчає історію нашого краю кінця ХІХ – початку ХХ ст. Це людина, яка 40 років свого життя присвятила служінню рідному повіту та губернії. Результатом його діяльності є селище, засновником якого по праву можна вважати Е.К.Бродського, та технікум, що до сьогодні готує спеціалістів у галузі сільського господарства і орієнтований більше всього на сільську молодь. дивитися »
Шапаренко Т.І.
Петро Олексійович Ган – колекціонер, меценат
Колекція старожитностей Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І.Яворницького поповнюється час від часу чудовими експонатами завдяки місцевим збирачам, колекціонерам і меценатам, не байдужим до розвитку і роботи музею. дивитися »
Швидько Г.К.
Василь Гегело – меценат
Однією з видатних постатей у культурному житті Катеринославщини свого часу був Василь Петрович Гегело, ім’я якого сьогодні відоме лише вузькому колу науковців та краєзнавців. Загадковість біографії цієї людини через відсутність достатньої кількості історичних джерел можна проілюструвати хоча б наступним. Відомий одеський краєзнавець, літературознавець і письменник Г.Д.Зленко у 2001 р. в газеті „Кримська світлиця” вмістив статтю під красномовною назвою „Хто він, отой Гегело?”, в якій він відкидає припущення упорядника епістолярної спадщини письменника Михайла Коцюбинського, що під цим іменем приховується поет і політичний діяч Микола Вороний (до речі, теж катеринославець). дивитися »
Бобкова О.М.
З історії благодійності на Півдні України: А.Я.Фабр
У сучасне поняття благодійності вкладається досить широкий зміст, котрий уособлює високі моральні принципи разом із громадським рівнем оцінки необхідності здійснення захисту категорій населення, які найбільш потребують підтримки. Від початку 90-х рр. XX століття серед науковців почав відроджуватися інтерес до історії доброчинності в Україні. дивитися »
Абросимова С.В.
Меценатство в житті і творчості Д.Яворницького
Тема меценатства сьогодні є надзвичайно популярною й актуальною. Являючись складовою більш ширшого поняття „благодійництво”, меценатство є своєрідним індикатором громадянської зрілості суспільства, ступеня його моральності, духовності та інтелекту. дивитися »
Двуреченська О.С.
Благодійна діяльність катеринославської міської Думи
Доброчинна діяльність міського самоврядування Катеринослава була можлива завдяки активній громадській позиції гласних Думи і пов’язана безпосередньо з їх ініціативністю. Робота гласних на відміну від службовців Міського громадського управління (міського голови, членів управи, секретаря тощо) була безкоштовною, тому членами Думи обиралися переважно заможні люди. дивитися »
Стрижова І.А.
Роль меценатства у збереженні культурної спадщини
Все частіше й частіше чуємо, і навіть самі вживаємо, такі слова як «благодійність» та «меценатство». У сучасному світі ці явища трактуються по-різному, тому проблема походження благодійності, місця благодійної діяльності в системі суспільних відносин, форм благодійності та їхня еволюція, співвідношення понять «благодійність» та «меценатство» все ще залишається дискусійною. дивитися »
Бекетова В.М., Капустіна Н.І.
Музеї – “пам’ятники діянь на загальне добро”
Якщо намагатися встановити, скільки ж років існує саме поняття благодійництво взагалі, і, як його невід’ємна частина, меценатство – покровительство наукам і мистецтву, то перш за все з пітьми століть виринає постать Гая Цильнія Мецената. дивитися »
Гринчак М.О.
Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Як відомо, благодійність – це діяльність, завдяки якій громадські та приватні ресурси добровільно спрямовуються їхніми власниками для допомоги окремим соціально незахищеним групам людей, вирішення суспільних проблем, а також поліпшення умов громадського життя. дивитися »
Старік О.В
Дослідники некрополів з хрестами козацького типу
Хрест – головний символ християнства, що має давню, складну і багатогранну історію. Зображення різних видів хрестів, частина яких сягає ще дохристиянських часів, використовувались як державні, родові і військові символи. За визначенням А. Подосинова, хрест – концентрована та виразна передача ідеї центру і чотирьох основних напрямків, які йдуть з середини назовні [1]. Джерелом хреста вважають світове дерево у його вертикальному виді, а також солярну ідею (сонце з променями), антропоморфну модель бога чи людини, колесо з чотирма спицями, фалос (шиваїстський лінгам) і т. ін. Існує також точка зору, що хрест символізує собою дві перехрещені палички, тертям яких одна об одну в давнину здобували вогонь. дивитися »
Чорнобаєв В.І
М.П. Чорнобаєва – шістдесят років на освітянській ниві
Педагог, вчитель-філолог, організатор народної освіти, вчений ось далеко неповний перелік характерних рис Марії Пилипівни Чорнобаєвої – першого вчителя – Героя Соціалістичної праці на Дніпропетровщині та єдиного в місті Дніпропетровську. Шістдесят років віддала вона освітянській ниві, з них сорок п`ять очолює Дніпропетровську загальноосвітню неповну середню санаторну школу-інтернат № 3. дивитися »
Федорова В.І
В.Г. Поставний - вчений і педагог
Перед громадськістю оновленої держави виникають споконвічні проблеми гуманізму. До теорії та практики життя ставить вимоги врахування інтересів реальної людини. Важливе місце у вирішенні цього завдання відведено педагогу. Національний гірничий університет пишається своїми педагогічними кадрами, котрі формують особистість, яка вимагається часом. Серед них – професор, заслужений працівник освіти України Василь Георгійович Поставний. дивитися »
Ченцова Н.В
Козацька проблематика в студіях істориків Дніпропетровщини 1920-30 років
Ще десятиліття тому в історіографічних дослідженнях можна було знайти висловлювання про 20-30 рр. як про період, в який історії козацтва приділялося зовсім мало уваги, а в наявних працях проводилися старі історичні концепції. Авторитетні вчені одностайно переконували в тому, що проблематика “докапіталістичного періоду” залишалася прерогативою “буржуазних” учених, які лише прикриваються революційною фразеологією, обстоюючи застарілі і малоактуальні наукові ідеї [1]. дивитися »
Ігнатуша О.М
Матеріали архівного фонду М.П. Киценка як джерело вивчення діяльності визначого краєзнавця
Відродження традицій історичного краєзнавства, що є невід’ємною ознакою нашого буття, оновлює пам’ять про людей, які не за почесті й славу докладали зусиль по вшануванню та увічненню минувшини, тих, чиєю непоказною працею зміцнювався фундамент народного духу, віри та звитяги, руками яких переорювалася історична цілина й розбивалося ідеологічне груддя соціального замовлення. дивитися »
Чабан М
Життя і смерть професора Петра Єфремова
У ґрунтовній для свого часу розвідці “Розгром українського літературознавства 1917–1937 рр.” Богдан Кравців склав “Реєстр знищених і репресованих” літературознавців. Під четвертим номером після імен Володимира Науменка, Сергія Єфремова і Андрія Ніковського фігурує ім’я нашого земляка, професора Дніпропетровського інституту народної освіти (університету) Петра Олександровича Єфремова. дивитися »
Чоп В.М
Галина Андріївна Кузьменко-голова Cоюзу вчителів Гуляйпільської республіки (1919-1920 рр.)
На превеликий жаль в історії української освіти продовжують залишатися так звані “білі плями”, особливо в тих її місцях, де ця історія перетинається з явищами, що є незручними для офіційних концепцій. Одним з таких незручних явищ, як для радянської, так і для сучасної української історіографії, є махновський рух 1917-1921 рр. Махновці, що протягом двох років контролювали терени з населенням в 2 млн. чол. згідно стереотипних уявлень питаннями освіти взагалі не цікавилися. Але це не відповідає історичній дійсності. дивитися »
Єлінов І.М
Перший еколог міста
Саме так можна визначити діяльність Миколи Дмитровича Аверкієва, працівника Катеринославського вищого гірничого училища – гірничого інституту. М.Д.Аверкієв мав університетську освіту. дивитися »
Савчук В.С
Металург і громадський діяч Л.М. Фортунато: Катеринославський період життя та діяльності
Життя і діяльність відомого вченого-металурга Л.М.Фортунато були тісно пов’язані з Катеринославом. Сюди він потрапив у 1904 р., обійнявши посаду викладача металургії Катеринославського вищого гірничого училища. дивитися »
Світленко С.І
Український народолюбець Борис Грінченко на Катеринославщині
Особистість видатного українського народолюбця, педагога, літератора привертала увагу дослідників вже з початку ХХ ст. [13; 15; 17]. Завдяки зусиллям відомого літературознавця А.Г.Погрібного особливо ґрунтовно розроблено внесок Б.Д.Грінченка в український літературний процес [16]. Меншою мірою вивчалася ця непересічна постать у контексті історичного краєзнавства, хоча цей напрямок уявляється вельми перспективним. Адже діяльність Бориса Дмитровича відбувалася в різних регіонах України і може вивчатися в краєзнавчому вимірі в контексті історії міст і сіл. дивитися »
Абросимова С.В
Я.Г. Гололобов у культурно-громадському житті Катеринослава кінця ХІХ - початку ХХ ст.
Культурологічний підхід та антропологічна орієнтація значно активізували біографічний жанр в історичних дослідженнях, актуальність якого у вітчизняній історіографії підвищується прагненням позбутися ідеологічної заангажованості у дослідженнях минулого, “оживити” і “олюднити” історію, переосмислити творчість відомих діячів й повернути імена призабутих і невідомих, діяльність котрих заслуговує на увагу. У дослідницькому “фокусі” опиняються й контроверсійні особистості, діяльність яких не має однозначної оцінки. Проте чим більше історичних “персо-нажів” постає із забуття, тим повніше й об’єктивніше стає наше уявлення про минуле, з усіма його протиріччями і “напруженням” соціального життя. дивитися »
Швидько Г.К
Василь Гегело та його листування з Михайлом Комаровим
Однією з видатних для свого часу постатей Катеринославщини був Василь Петрович Гегело, ім’я якого сьогодні відоме дуже вузькому колу науковців і краєзнавців. Загадковість біографії цієї людини через відсутність достатньої кількості історичних джерел можна проілюструвати наступним. Відомий письменник і одеський краєзнавець Г.Д.Зленко в 2001 р. опублікував статтю під красномовною назвою “Хто він, отой Гегело?”, в якій він відкидає припущення упорядника епістолярної спадщини М.М.Коцюбинського про те, що під іменем Гегела приховується поет і політичний діяч Микола Вороний (також родом з Катеринославщини). В цій же статті він подає відомості про реально існуючу особу Василя Гегело, почерпнуті з його листів до Михайла Комарова, які зберігаються в одеському “Архіві Комарова”. Власне, це було перше оприлюднення змісту листів В.П.Гегело до Комарова і спроба на їх основі встановити деякі біографічні відомості про нього [1]. дивитися »
Мирончук В.Д., Лісниковська І.С
Діячі освіти на Катеринославщині. Династія Ковалевських
Я.Я. Ковалевський та О.Я. Риндовська – яскраві постаті дореволюційної освіти. Вони поєднували блискучі організаторські здібності з плідною роботою на освітянській ниві. дивитися »
Кочергін І.О
Діяльність М.О.Корфа в земських установах Катеринославської губернії
Життя і діяльність відомого освітнього діяча Катеринославщини другої половини ХІХ ст. Миколи Олександровича Корфа (1834-1883) вже неодноразово ставало об’єктом досліджень. В них в більшій чи меншій мірі висвітлювалися всі сторони біографії М.О.Корфа. При цьому найбільше уваги приділялося його педагогічної та освітній роботі, що й не дивно, адже вона наклала сильний відбиток на все життя Миколи Олександровича. дивитися »
Ковальова І.Ф., Литовченко Л.А
І.Є.Забєлін – дослідник скіфських царських курганів півдня Катеринославщини
У безкраїх степах від порогів до пониззя Дніпра ще на початку ХХ ст. можна було побачити безліч давніх курганів, серед яких величністю та стрункими контурами виокремлювалися могили скіфських можновладців, утворюючи, за оповіданнями ІV книги Геродота – Мельпомени, родові кладовища – Герри – скіфських царів. дивитися »
Бобков В.В
До біографії К.В.Ханацького: за матеріалами архівів Москви та Сімферополя
Огляд розвитку краєзнавчих досліджень на Катеринославщині буде мати неповний вигляд без вивчення багатої історико-бібліографічної спадщини Катеринославського губернського статистичного комітету. Починаючи з 1861 р. ця організація активно включилася в краєзнавчий рух. Багатий історичний, статистичний, етнографічний матеріал був опублікований статистиками на шпальтах «Екатеринославских губернских ведомостей» [1], у «Памятных книжках Екатеринославской губернии». Основний обсяг робіт зі збору, обробки та публікації історико-статистичних даних виконував секретар комітету. дивитися »
Лиман І.І
Іов (Потьомкін), архієпископ Катеринославський, Херсонський і Таврійський, як організатор духовної освіти
Серед багатьох функцій, які виконувались єпархіальними архієреями Південної України в першій половині ХІХ ст., важливе місце посідало опікування проблемами духовної освіти. Не був виключенням у цьому плані і Іов (Потьомкін), який займав Катеринославську кафедру з 1812 по 1823 р., тобто в період, коли духовна школа як у регіоні, так і в Російській імперії в цілому переживала трансформації у зв’язку із олександрівськими реформами в освітній сфері. Метою цієї невеликої розвідки і є висвітлення діяльності архієпископа Іова як організатора духовної освіти. дивитися »
Непомнящий А. А
Кримські сторінки біографії С. І. Веребрюсова: за новими документами архівів Москви та Санкт-Петербургу
Серед блискучої плеяди численних краєзнавців Криму XIX століття лише одиниці були корінними кримчанами. Значні міграційні процеси, що відбувалися в цей час на півострові, політика уряду, спрямована на залучення сюди як робочої сили для підняття господарства регіону, так і інтелігенції для «користі наук», сприяло постійному пожвавленню місцевого освіченого товариства. У цей час піклувальниками кримського краєзнавства були представники різних національностей: греки, італійці, караїми, німці, росіяни, українці, французи. У зв'язку з цим цікава діяльність на ниві кримознавства вихідця з Катеринослава С. І. Веребрюсова. дивитися »
Сурева Н.В
Олександр Гангеблов та історія родини Гангеблових, повідомлена ним самим
Ім’я Олександра Семеновича Гангеблова (1801–1891) відоме кожному, хто більш-менш знайомий з історією декабристського руху. Першу популярність принесли О. Гангеблову його спогади. Мемуари були написані у середині 1880-х років у маєтку Гангеблових Богодарівці Верхнєдніпров-ського повіту Катеринославської губернії) і ще за життя автора опубліковані часописом “Русский архив” (1886 р.), а також вийшли окремим виданням із доповненнями (1888 р.). дивитися »
Бойко А.В.
З історії родини Остроградських
Дослідження історії шляхетних родин Південної України дає змогу персоніфікувати історію південного краю, зрозуміти уподобання, світоглядні та ціннісні орієнтації та пріоритети людей старого півдня. Дуже часто саме такі орієнтири ставали визначальними у прийнятті важливих рішень на всіх рівнях політичного та господарського життя. Особливо зростає роль цих факторів у степовому краї. дивитися »
Кочергін І.О
Рід та родина Дмитра Івановича Яворницького
В минулому році громадськість міста Дніпропетровська і всієї України відсвяткували 150-ту річницю від дня народження відомого історика козацтва Дмитра Івановича Яворницького, однак і досі на порядку денному стоїть питання про написання комплексної біографії цієї видатної людини. Не зважаючи на значну за обсягом історіографію життя і творчості Дмитра Івановича [1; 6; 9; 15; 16; 18], багато сторінок життя і діяльності цієї неординарної постаті залишаються не висвітленими або недостатньо вивченими. До таких можна віднести його походження та родинні стосунки. дивитися »
Швайба Н.І
Катеринославська складова спадщини Н.Д.Полонської-Василенко
Наталя Дмитрівна Полонська-Василенко (1884-1973 рр.) – талановитий український історик, яка своїми наполегливими студіями внесла змістовні зрушення у напряму дослідження історії Південної України XVIII століття. Доказом того є не лише її опубліковані дослідження, захищена 1940 року докторська дисертація по темі заселення Південної України, численна архівна рукописна спадщина, а й те, що роботи Н.Д.Полонської-Василенко не втратили своєї актуальності й понині, залучаються дослідниками до історіографічної бази студій, в окремих випадках виконують роль першоджерела. дивитися »
Кузик Т.Л
Відомість про залінійні поселення від 17 січня 1762 р. як джерело до історії Старосамарської сотні Полтавського полку
Історія Старосамарської (Богородичнянської) сотні тривалий час залишалася безладним сплетінням, в якому злилися воєдино обривкові дані про Стару Самару (Богородичне), Самарчик (інша назва - Новоселиця, в межах сучас. м. Новомосковськ), "городок старинный запорожекий Самарь". Упорядникам третього тому "Архіву Коша" вдалося "роз `єднати" Стару Самару - центр сотні, та Самарчик - центральне поселення Самарської паланки [1, 7-9, 773-775], а названим дослідникам - поставити крапку у дискусії про місцезнаходження Новобогородицької фортеці та містечка Стара Самара. Але Старосамарська сотня залишається цікавим об `єктом дослідження для тих, кого в історії вабить унікальне — це була єдина залінійна сотня Полтавського полку — острівець полкової юрисдикції у володіннях Війська Запорозького Низового. дивитися »
Гісцова Л.З
Сповідна книга Старокодацької запорозької хрестової наміснії 1766 року як джерело до вивчення історії поселень вольностей військових
Серед масових архівних джерел XVIII - першої чверті XX століття зберігається багато таких, які досі не знайшли свого дослідника і залишаються в основному невикористаними. До таких належать метричні, а особливі сповідні книги, яких тільки в ЦЦІАК України нараховується близько 20 тисяч При цьому згадані джерела є першорядними для вивчення демографічних процесів в Україні, історії церкви, історії міст і сіл, а для таких регіонів, як Південь України, - історії заселення краю. Залежно від збереженості книг можна вивчати демографічні зміни багатьох населених пунктів упродовж ста і більше років. дивитися »
Шалобудов В.М
Свідчення використання протикорабельної артилерії у матеріалах Богородицької фортеці
Не викликає заперечень той факт, що Дніпро та його припливи відігравали неабияке значення у житті України. Ще з давніх часів тут було розвинуте рибальство, а водними шляхами просувалися численні торгівельні каравани. Майже усі воєнні походи здійснювалися з використанням човнів, потрібних для переправ та просування по воді. дивитися »
Ковальова І.Ф
Ступінь використання археологічних джерел у дослідженнях з козацької проблематики
Одним з дискусійних питань археологічної науки залишається визначене часових вимірів, в котрих остання реалізує свій пізнавальний потенціал Досить часто воно поставало в XIX та минулому століттях, а сьогодні І тільки не втратило гостроти., а й отримало особливу актуальність, як за рахунок нашого віддалення у часі від об`єктів досліджень, так і завдяки деякому розчаруванню у можливостях історичних реконструкцій на підставі виключно письмових джерел. дивитися »
Каюк С.М
Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського
1775 рік став знаковим як у житті запорозького козацтва, так і кошового отамана П.Калнишевського. Запорозька Січ була ліквідована російським військами за наказом Катерини II, а січова старшина - кошовий П.Калнишевський, писар І.Глоба та суддя П.Головатий - заарештовані, а згодом заслані в далекі монастирі. Ці факти є настільки загальновідомими беззаперечними, що давно вже не потребують ніяких пояснень. Проте, до сих пір є незрозумілим, чому запорозьку старшину, яка віддала Січ без будь-якого спротиву, так жорстоко покарано? Адже мова йшла спочатку про смертну кару для старшини, яку потім «с височайшого соизволення» було замінено на довічне заслання. дивитися »
Ченцова Н.В
Джерела до історії Запоріжжя часів Нової Січі
Всеукраїнська наукова конференція «Постать Петра Калнишевського та історична спадщина запорозького козацтва ХVІ-ХVШ ст.» в м. Нікополі у жовтні цього року та урочисті заходи, присвячені особистості останнього кошового отамана Нової Запорозької Січі, спонукали істориків і краєзнавців цілеспрямовано обговорити набуті результати сучасних досліджень та порівняти їх із загальноусталеними і майже хрестоматійними. дивитися »
Посунько О.М.
Діяльність органів юстиції на Катеринославщині в останній чверті XVIII — першій половині XIX століття
В останній чверті XVIII ст. сталися зміни в системі адміністративного управління і судочинства на всій території Російської імперії і, звичайно ж, на теренах підросійської України. Якщо звернутися до сучасної навчальної літератури з історії держави і права України, то можна побачити детальний аналіз даної ситуації стосовно колишніх земель Гетьманщини (коли мова йде про подальшу кодифікацію українського законодавства, про поступове переведення судочинства на російську мову, про управління містами з магдебурзьким правом і т.п.). Щодо Слобожанщини та Південної України вказується на запровадження такої ж судової системи, як в цілому по Росії [32, 295]. При цьому розгорнутої картини не подається. Дещо детальніше аналізується ситуація першої половини XIX ст., але треба зауважити, що протягом вказаного періоду все ж відбувалися певні зміни. дивитися »
Бойко А.В.
Колонізація та запорозька спадщина Південної України останньої чверті XVIII — початку XIX століття
Для Російської імперії XVIII століття одне з провідних місць у зовнішній політиці посідає східне питання. Головним завданням східної політики стає забезпечення виходу до Чорного моря та відкриття проток. За царювання Катерини II її політики розробляють стрункий механізм досягнення бажаного. Механізм цей можна визначити двома напрямками; 1) формулювання проектів і їх популяризація; 2) реалізація і захист своїх інтересів.Перший напрямок у більшій мірі розрахований на демонстрацію сили і залякування сусідів та союзників грандіозними і, на перший погляд, фантастичними планами. Водночас він повинен був перевірити їхню реакцію на проголошені наміри для вироблення реального плану дій. Другий напрямок конкретизувався поступовим завоюванням територій, проголошенням досягнутого відновленням справедливості та життєвим інтересом справедливої християнської держави і, як наслідок, декларуванням необхідності захисту інтересів за рахунок нових надбань. дивитися »
Грибовський В.В.
Ногайські орди в державній системі Кримського ханства
Увесь спектр політичних відносин кочових суспільств не мав більшості атрибутів, властивих для держав землеробського світу. Б.-А.Б. Кочекаєв не без підстав зауважив, що в традиційному розумінні ногайців “підданство” значило не більше, ніж “протекція” [[i]], перебування слабшого під захистом сильнішого, котре виключало сталі політичні зв`язки. Кочовик, підпорядковуючись військово-політичній силі, що переважала його власну, залишався незалежним у повсякденному житті, на рівні свого мікроколективу. Ця прикметна риса визначалося характером економіки та укладом побуту кочовиків, непідвладних державній регламентації тією мірою, що була характерною для землеробських суспільств. Адже політоґенез номадів не йшов далі стадії протодержави-чіфдом [[ii]], чим визначалась і специфіка їхнього підпорядкування розвиненим політичним системам землеробських народів. дивитися »
Буланова Н.
До питання про будівництво церков у козацькій паланці.
До недавнього часу в Історичній науці і громадській свідомості була поширена думка, що запорозькі козаки вели досить розгуль¬ний спосіб життя, мало дбаючи про Бога та моральні цінності. Ця думка ґрунтувалася на уявленні про релігійну людину як таку, котра повинна жити як ідеальний чернець, не пропускаючи жодної служби і дотримуючись усіх постів. Цьому також сприяло жартівливе зображення запорозьких козаків у народних піснях такими, що не можуть відрізнити «попа від козла і церкву від «скирти». дивитися »
Абросимова С.В
Д. Яворницький і П. Саладилов
Громадсько-культурне життя того чи іншого соціуму найбільш яскраво висвітлюють стосунки між його активними діячами. Одним з високоінформативних джерел щодо розв`язання цього питання є джерела особистого походження, передусім приватне листування.Ґрунтуючись на використанні даного різновиду писемних нарративних джерел, спробуємо висвітлити стосунки між відомими українськими діячами кін. XIX — поч. XX ст. — Дмитром Яворницьким та Петром Саладиловим. дивитися »
Абросимова С.В
Археографічний аспект в епістолярній спадщині академіка Д.I.Яворницького
Iнституалiзацiя археографiї як науки передбачає, окрiм всього, й дослiдження її розвитку, тобто iсторiографiї археографiї. На становлення української археографiї, виокремлення її в самостiйную науку впливали, окрiм внутрiшнiх законiв розвитку самої науки, ще й соцiально-полiтичнi змiни в українському соцiумi, загальний розвиток науки i культури, що сприяло пiднесенню наукового й масового iнтересу до одних джерел (пам’яток писемностi) й «iгноруванню» та штучному вилученню з наукового обiгу iнших джерел. Кожнiй добi iсторичного розвитку притаманнi свої «прiоритетнi» види писемних джерел (лiтописи, хронографи, хронiки, мемуари, спогади, щоденники, епiстолярiї тощо). Нерiдко та чи iнша публiкацiя джерел, чи їх камеральне опрацювання є результатом подвижницької дiяльностi того чи iншого вченого, або колективу археографiв, залежить вiд наукових зацiкавлень учених-археографiв. дивитися »
Кочергін І.О
Погляд на деякі аспекти раннього періоду розвитку міста Дніпропетровська
Суперечки щодо заснування міста Дніпропетровська точаться вже не одне десятиріччя. Якось не пощастило місту на Дніпрі на усталену, стабільну дату народження. Кожне століття приносило нову дату виникнення міста з новим обґрунтуванням. У ХІХ ст. 100-річний ювілей Катеринослава святкували у травні 1887 р. Наступне сторіччя для Дніпропетровська минуло швидше ніж очікувалось. 200-річний ювілей дніпропетровці святкували не у 1987 р., а у 1976 р. Як перша так і друга дата спираються на події, які не дають достатніх підстав твердити про реальне виникнення міста, яке зараз носить назву Дніпропетровськ.
дивитися »
Векленко В.О
До уточнення місцезнаходження містечка Самари (Старої Самари),
Стаття присвячена співставленню історіографічних, картографічних та археологічних даних з метою локалізації місце розташування запорозького міста Самара (Стара Самара) та російських Богородицької і Новосергіївської фортець. дивитися »
Маріна З.П.
Нові дослідження археологічних пам`яток в пониззі Самари.
Влітку 2002 р. науковцями Дніпропетровського національного університету при участі студентів історичного факультету, що знаходилися на археологічній практиці, були проведені дослідження археологічних пам’яток поблизу селища Шевченко, на території пів-острова, що був утворений р.Самарою та її правою притокою р.Кримкою. Обстеження цього мікрорайону пов’язано з місцезнаходженням тут унікальної пам’ятки доби козацтва – Богородицької фортеці. дивитися »
