Тимур Дівєєв
Повернути містам їхню історію

Збірка наукових матеріалів. «Датування міста як проблема історичної урбаністики: європейський та український досвід». Круглий стіл

Після проголошення незалежності України почався фронтальний перегляд української історії. На те були об’єктивні причини, оскільки історія — це все-таки наука, і їй необхідно позбавлятися від міфологічних нашарувань часу, в даному випадку – епохи російської імперії та СРСР. Були і суб’єктивні підстави, адже будь-яка, навіть Українська держава має потребу для виправдання свого існування в легендах і міфах. Цілком логічно, що на суб’єктивному рівні відбувається заміна старих міфів новими. І якщо на рівні наукових дебатів, шкільних і вузівських програм схема української історії вже давно переглянута, то в мікромасштабі місцевої історії, на рівні окремих міст і сіл це питання тільки зараз висувається на перший план. Круглий стіл «Датування міст: європейський досвід і українські реалії», проведений у вересні цього року в Києво-Могилянській академії Інститутом суспільних досліджень, став тому підтвердженням.

Товстоляк Н.М.
Меценат Григорій Степанович Тарновський (1790-1853)

Ґрунтовних досліджень життя та доброчинної діяльності Г.С.Тарновського майже немає, перша спроба була зроблена нащадком мецената М.В.Тарновським [18], а також у нашому дисертаційному дослідженні «Меценати і суспільні діячі Тарновські, їх місце і роль в історії України ХІХ ст.».   дивитися »

Тележняк К.О.
Катеринославські меценати Деконські

На поприщі збереження та охорони історико-культурних пам’яток відзначилася значна кількість осіб, чиї імена і діяльність вже відомі та досліджені. Однак, сьогодні імена багатьох, хто доклав чимало зусиль у царині меценатства ще не відомі і заслуговують на дослідження. До останніх на Катеринославщині належать і представники родини Деконських.   дивитися »

Турченко Федір, Заліська Наталія
В`ячеслав Липинський – ідеолог української демократичної хліборобської партії

Діяльність В`ячеслава Липинського в роки революції і громадянської війни нерозривно пов`язана з Українською демократично-хліборобською партією (УДХП). Липинський був одним з її організаторів і, без сумніву, найвидатнішим ідеологом.УДХП формуватися 1917 р. на Полтавщині як єдина на той час національна партія. Це був період, коли українська політична думка перебувала в полоні соціалістичних ідей. Симпатії інтелігенції схилялися до Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) та Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), що становили переважну більшість Центральної Ради і обіцяли народним масам швидке настання соціалістичного раю. Запаморочення соціалізмом охопило і помірковану ліберально-народницьку Українську радикально-демократичну партію, перейменувалася в Українську партію соціалістів-федералістів (УПСФ). Навіть Українська народна партія (УНП), котра мала найпоміркованішу соціально-економічну платформу, почала швидко еволюціонувати у бік соціалізму, прагнучи з`єднати його з самостійницькою перспективою України. У грудні 1917 р. УНП оголосила себе Українською партією самостійників-соціалістів (УПСС).Соціалістичний лад і автономія України у складі федеративної Росії – ці дві ідеї заполонили більшість діячів українського національно-визвольного руху 1917 р. Самостійницька Українська народна перебувала у фактичній ізоляції, і її спроби зорієнтувати національні партії на боротьбу за незалежну Україну з обуренням відкидалися.   дивитися »