Автори на лiтеру «С»
Савченко І.В.
До історії державних установ Катеринославської губернії (1800-1825 рр.)
Важливою складовою сучасного розвитку історичної науки є актуалізація регіональної історії та краєзнавства. Водночас дослідження історії окремого регіону визначає необхідність конкретизації розвитку його адміністративного устрою, який відігравав роль механізму регулювання урядом широкого кола питань соціального, економічного, культурного життя. дивитися »
Савочка А.М.
З історії діяльності кримських меценатів
На сьогодні діяльність українських меценатів минулого та сьогодення не тільки висвітлюється на сторінках науково-популярної літератури [1], але й стає об’єктом наукових досліджень [2]. Вивчення цієї ще досить малодослідженої проблеми має практичне значення, оскільки допомагає вірно осмислити внесок так званої національної буржуазії у розвиток мистецтва та благодійної діяльності за часів Російської імперії. дивитися »
Стрижова І.А.
Роль меценатства у збереженні культурної спадщини
Все частіше й частіше чуємо, і навіть самі вживаємо, такі слова як «благодійність» та «меценатство». У сучасному світі ці явища трактуються по-різному, тому проблема походження благодійності, місця благодійної діяльності в системі суспільних відносин, форм благодійності та їхня еволюція, співвідношення понять «благодійність» та «меценатство» все ще залишається дискусійною. дивитися »
Старік О.В
Дослідники некрополів з хрестами козацького типу
Хрест – головний символ християнства, що має давню, складну і багатогранну історію. Зображення різних видів хрестів, частина яких сягає ще дохристиянських часів, використовувались як державні, родові і військові символи. За визначенням А. Подосинова, хрест – концентрована та виразна передача ідеї центру і чотирьох основних напрямків, які йдуть з середини назовні [1]. Джерелом хреста вважають світове дерево у його вертикальному виді, а також солярну ідею (сонце з променями), антропоморфну модель бога чи людини, колесо з чотирма спицями, фалос (шиваїстський лінгам) і т. ін. Існує також точка зору, що хрест символізує собою дві перехрещені палички, тертям яких одна об одну в давнину здобували вогонь. дивитися »
Савчук В.С
Металург і громадський діяч Л.М. Фортунато: Катеринославський період життя та діяльності
Життя і діяльність відомого вченого-металурга Л.М.Фортунато були тісно пов’язані з Катеринославом. Сюди він потрапив у 1904 р., обійнявши посаду викладача металургії Катеринославського вищого гірничого училища. дивитися »
Світленко С.І
Український народолюбець Борис Грінченко на Катеринославщині
Особистість видатного українського народолюбця, педагога, літератора привертала увагу дослідників вже з початку ХХ ст. [13; 15; 17]. Завдяки зусиллям відомого літературознавця А.Г.Погрібного особливо ґрунтовно розроблено внесок Б.Д.Грінченка в український літературний процес [16]. Меншою мірою вивчалася ця непересічна постать у контексті історичного краєзнавства, хоча цей напрямок уявляється вельми перспективним. Адже діяльність Бориса Дмитровича відбувалася в різних регіонах України і може вивчатися в краєзнавчому вимірі в контексті історії міст і сіл. дивитися »
Світленко С.І
Український діяч Дмитро Маркович
Дмитро Васильович Маркович репрезентував тип українського демократичного інтелігента-культурника другої половини XIX - початку XX ст. Його життя й діяльність додає цікавих штрихів до загальної картини розвитку українського національно-демократичного руху й літературно-культурного процесу в означений період. Постать Д.В.Марковича привертала увагу сучасників [3, 512-513; 18, 383, 388; 19, 114, 116], його біографія і творчість діставала загального висвітлення на сторінках енциклопедичних, довідкових видань [11; 16], підручників з літератури [4, 286-302]. Однак не можна не відмітити, що дана персоналія вивчена ще недостатньо. В зазначеній літературі абсолютно відсутні згадки про перебування Д.В.Марковича на Катеринославщині. дивитися »
Степанков Валерій
Формування української державницької ідеї 1648-1649
До середини XVII ст. український народ внаслідок колоніальної політики Польщі потрапив у катастрофічну ситуацію: було втрачено еліту; стався розкол серед духовенства, що призвело до міжусобної боротьби; міщанство в найбільших містах було усунуте від управління і справ торгівлі; виникли несприятливі умови для розвитку національної мови, культури тощо. Реальною ставала загроза етноциду. Врятувати від нього могла лише відчайдушна боротьба за створення незалежної держави. На жаль, як свідчать джерела, український народ підійшов до національної революції, не маючи у своїй свідомості сформованої державницької ідеї, що вкрай негативно вплинуло на розвиток визвольних змагань XVII ст. Революція спалахнула 1648 р. і тривала до 1676 р. її головний зміст полягав у розв`язанні двох завдань: створення незалежної соборної держави в етнічних межах України й утвердження у ній нового соціально-економічного ладу, в основі якого мала лежати дрібна (фермерського типу) козацька власність на землю[1]. Саме на початку революції, протягом 1648 — першої половини 1649 рр., завершується період становлення української державницької ідеї. З`ясуємо основні аспекти цього складного процесу. дивитися »
Селівачов Михайло
До проблеми районування українського народного мистецтва (ХVIII - ХХ ст.)
Метою статті є огляд етнотериторіальних особливостей українського народного мистецтва: короткий екскурс у історію їх формування; виявлення причин, які зумовлюють різні підходи до районування; аргументація авторського погляду на характер і межі народно-мистецьких регіонів у ХVIII-ХХ ст., коли це явише викристалізувалося й було більш-менш рівномірно зафіксоване в дослідженнях і музейних колекціях. дивитися »
Стороженко Іван
Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року
Автор проводить дослідження аспектів воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року. дивитися »
Сас Петро
Дипломатична місія Війська Запорозького до Москви у 1620 р.
1620 р. від імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та усього Війська Запорозького у Москву прибули посли до царя Михайла Федоровича. Цей факт добре відомий історикам. Водночас у давній (хоча порівняно скромній) вітчизняній історіографічній традиції висвітлення гетьманства П. Сагайдачного — починаючи з праць Д. Бантиша-Каменського та М. Максимовича [1] і завершуючи нещодавно виданою у стилі "класичного" плагіату монографією О. Чувардинського та А. Палія [2] — запорозьке посольство 1620 р. розглядається принагідне. Спеціально вивчаючи історію гетьманства П. Сагайдачного або ж торкаючись цієї теми у загальних працях, дослідники обмежувалися, головно, коротким анотуванням змісту документів про посольство Війська Запорозького до царя Михайла Федоровича та ілюстративно наводили уривки з відповідних джерел.
дивитися »
Сікора Ігор
Концепція "дідичного гетьманату" В`ячеслава Липинського у світлі сучасного трактування легітимності політичної системи
В. Липинський вважав, що "монархія в формі дідичного, а не виборного Гетьманства" є органічною потребою у становленні Української держави. Ідея "дідичного Гетьманства" чужа українській політичній традиції. Реалізація її у чистому вигляді вимагала б неприйнятного насильства, і її ймовірно не можна було впровадити в життя за будь-якого періоду української історії. Хоча, безперечно, ця концепція могла б набути політичної актуальності і реалізму принаймні на евристичному і таксономічному рівнях, якщо її розглянути з огляду на використання деяких відомих політичній науці видів легітимації.Далі ми розглядаємо авторитарну форму правління як сучасну реалістичну форму "дідичної монархії". дивитися »
