Автори на лiтеру «П»
Петров О.О.
Стан селянського та дворянського господарства Катеринославської губернії у 80-ті рр. ХІХ ст. (за відомостями земства і адміністрації)
Питанням орендних цін та цін за працю (робочі руки) приділяється значна увага як у звітах земських управ, так і у статистичних виданнях земств та уряду. Останні повинні були надавати усім зацікавленим особам та організаціям інформацію з цього питання. Поміщики не бажали втрачати землю й вважали, що в цілому усе залишиться як і раніше, тобто, колишні кріпаки будуть обробляти землю свого колишнього власника майже задарма. дивитися »
Проценеко О.
Суспільно-політичні події на Чигиринщині напередодні та під час революції 1905-1907 років
На початку XX століття в українському суспільстві все більше зростає невдоволення політикою царського уряду. Не обминув цей процес і чигиринську землю. Як писав О. Солодар: "селяни Чигиринського повіту в силу обставин залишалися найбільш політично "зрілими", готовими до конкретних антидержавницьких акцій" дивитися »
Пугач Н
Поєднання християнських і язичницьких мотивів в орнаментах рушників центральної Чигиринщини
Вишивка - один з найдавніших видів народного мистецтва, корені якого сягають в глибину століть. В орнаментах вишивок наші пращури не тільки зображували різні знаки, але й уміли чи¬тати їх. У цих магічних узорах-оберегах втілилося світо¬сприйняття людини, в них закодовано уявлення про природу, Всесвіт, народження і смерть, осмислення людиною себе і свого покликання. дивитися »
Петров О.О.
Організація та методи діяльності земської і урядової статистики (порівняльний аналіз на прикладі Катеринославської губернії).
приділялася певна увага. З новіших наукових праць, де у загальному вигляді розглядалася організація та діяльність цих двох видів статистики XIX - початку XX ст., можна вказати "Нариси з історії статистики України" [5]. Проте, регіональним особливостям діяльності статистичних закладів приділялася незначна увага. Так, з вивчення статистичної справи на Катеринославщині існує лише стаття дослідниці С.В.Абросимової, яка розглядає видавничі аспекти діяльності статистичного закладу урядової статистики в Катеринославській губернії [1]. Отже, у даній статті розглядається раніше мало досліджене питання порівняння загальних і відмінних рис урядової та земської статистики на теренах Катеринославської губернії. дивитися »
Посунько О.М.
Діяльність органів юстиції на Катеринославщині в останній чверті XVIII — першій половині XIX століття
В останній чверті XVIII ст. сталися зміни в системі адміністративного управління і судочинства на всій території Російської імперії і, звичайно ж, на теренах підросійської України. Якщо звернутися до сучасної навчальної літератури з історії держави і права України, то можна побачити детальний аналіз даної ситуації стосовно колишніх земель Гетьманщини (коли мова йде про подальшу кодифікацію українського законодавства, про поступове переведення судочинства на російську мову, про управління містами з магдебурзьким правом і т.п.). Щодо Слобожанщини та Південної України вказується на запровадження такої ж судової системи, як в цілому по Росії [32, 295]. При цьому розгорнутої картини не подається. Дещо детальніше аналізується ситуація першої половини XIX ст., але треба зауважити, що протягом вказаного періоду все ж відбувалися певні зміни. дивитися »
Портнов Андрій
Русь і степ у дослідженнях Володимира Пархоменка
Життєвий шлях і науковий доробок Володимира Пархоменка (1880–1942) лише останнім часом стали об`єктом наукового вивчення. [1] Одним з важливих напрямків досліджень історика було питання взаємовідносин Русі з кочовиками східноєвропейських степів у X–XIII ст. дивитися »
Портнов Андрій
Українська держава Павла Скоропадського (1918) і Західноукраїнська народна республіка (Л. Цегельський) – практика і теорія консерватизму в українському державному будівництві
ХІХ – початок ХХ ст. не стали часом домінування консервативної ідеології в українській суспільній думці і настроях. Модерний український національний рух пішов у річищі народництва і соціального радикалізму, які і визначили політичне обличча українства доби. Консерватизм виступав на поверхню найчастіше як нахил до поміркованості з боку впливових в українських культурних і громадських організаціях представників землевласницьких і капіталістичних кіл. Представників української виразно консервативної думки зустрічаємо у таких постатях як Г.Галаґан, В.Тарновський, Г.Милорадович (друга половина ХІХст.), Ф.Уманець, В.Горленко, брати Андрій та Микола Стороженки (межа ХІХ – ХХ ст.); з їхніх кіл вийшов і майбутній гетьман П.Скоропадський. За зауваженням І.Лисяка-Рудницького, причиною переваги народницьких і радикальних течій над консервативними до першої світової війни було й те, що царська Росія була цілком несприятливим ґрунтом для розвитку консерватизму європейського, ліберального типу, бо ритм її політичного життя хитався між крайнощами революції і реакції. Під подвійним тиском політики російського уряду і українського соціалістичного радикалізму українські консервативні діячі знаходили свою нішу в російському реакційному консерватизмі, що нерідко вироджувалося в політичну і соціальну реакцію (на кшталт газети “Киевлянин” та “чорносотенних організацій). дивитися »
Портнов Андрій
Василь Кучабський: концепція українсько – польських взаємин з консервативної перспективи
Традиція українсько-польських історичних відносин сягає сивої давнини, і у цих взаєминах, попри плідні культурні обміни, взаємовпливи, завжди переважали конфлікти. У перші десятиріччя ХХ ст. каталізатором конфлікту стало зіткнення комплексу польської вищості, одне з підставових переконань якого полягало в культурній і політичній неспроможності східних сусідів Польщі до державного саморозвитку, з етнографічним принципом, на якому наголошували діячі українського руху. Протиріччя між різними способами леґітимізації своїх прав на ті самі терени визначили гостроту польсько-українського конфлікту. дивитися »
Портнов Андрій
Василь Кучабський (біографічний нарис, оцінка української революції 1917-1921 років і більшовизму).
Постать Василя Васильовича Кучабського - історика, публіциста, громадсько – політичного і військового діяча - насьогодні залишається малознаною. Працям цього представника української консервативної думки судилася увагу хіба що професійних істориків. Водночас аналітичні розвідки цього автора, присвячені подіям української революції 1917- 1920 рр., українській дипломатії доби, природі більшовицької політики, українсько – польським стосункам, представляють безумовний інтерес дивитися »
Портнов Андрій
Осип Назарук: Обираючи консерватизм
У Галичині матеріалом для розвитку організованого українського консерватизму у міжвоєнний період стали дві групи: греко – католицьке духовенство, яке продовжувало консерватну традицію, сформовану ще у ХІХ ст., і частина інтелігенції, яка внаслідок участі у революційних і воєнних подіях на основі світоглядної еволюції прийшла до консервативної ідеології. Осип Назарук, громадсько – політичний діяч, журналіст і публіцист, є постаттю, що поєднала консервативні настанови цих двох груп, ставши їхнім речником. дивитися »
Портнов Андрій
В’ячеслав Липинський – творець доктрини українського консерватизму (біографічний нарис, “Листи до братів – хліборобів”)
В українській політичній думці консервативний напрямок було покликано до життя необхідністю обгрунтування політико – правних підстав монархічно – гетьманського ладу на Україні та гірким розчаруванням у невдалих змаганнях представників демократичної і соціалістичної ідеології за українську державу у 1917 – 1920 роках. Найвідомішим представником консервативного напрямку, його своєрідним обличчам став В’ячеслав Липинський, один з найоригінальніших українських політичних теоретиків, провідний історик і соціолог, визначний ідеолог ХХ ст. За виразом Є.Сверстюка В. Липинський “височіє на українському горизонті одинокою постаттю на правому березі”, оскільки у першій чверті ХХ ст. він чи не єдиний наважився виступити з пропагуванням консервативних ідей і лишився відданим їм усе життя. дивитися »
Портнов Андрій
Степан Томашівський: біографічний нарис, концепція української історії
Історик, політик, дипломат, видавець та журналіст, Степан Томашівський, як і більшість представників консервативного табору, залишається постаттю малодослідженою і маловідомою, а його публіцистичні і наукові твори – слабко залученими до вивчення і значною мірою недооціненими. дивитися »
Портнов Андрій
Елементи консерватизму в світогляді і текстах Дмитра Дорошенка
Постать Дмитра Дорошенка не належить до кола теоретиків українського консерватизму: він не залишив по собі теоретичних обгрунтувань цієї ідеології, а опис його діяльності у гетьманських організаціях складає невеличку частину його багатої біографії. Втім, питання вибору Д. Дорошенком консерватизму посеред інших конкуруючих ідеологій є показовим для долі українського інтелектуала міжвоєнної доби. Його мотиви стають зрозумілішими при розгляді загального тла доби. дивитися »
Портнов Андрій
Історія, церква і консервативні цінності в науковій творчості Вячеслава Заїкіна
30 - і роки ХХ ст. були винятково складним і суперечливим періодом в історії української спільноти та тих ідей, між якими обирали її представники. Умови формування ідеологій та їхні форми значною мірою визначалися специфікою середовища, в якому опинялися українські інтелектуали. Різні еміграційні осередки репрезентували відмінні умови для самореалізації своїх членів. За цих умов варто звернути увагу на специфіку осередку львівського. При майже нездоланних обмеженнях польської адміністрації емігрантам з України поселятися на територіях, де переважало етнічно – українське населення (за винятком особливого дозволу польського уряду), на цих теренах радикально – націоналістичні ідеї конкурують з традиційно сильним в регіоні впливом греко – католицької церкви. Звідси – виразне релігійне забарвлення консервативної ідеології у регіоні, яка намагається протиставити усе зростаючій популярності інтегрального націоналізму, готового вдатися і до силового вирішення гострих питань, традиційні релігійні цінності. Серед місцевих видань релігійно – богословського напряму найвідомішими стали “Дзвони” (1931 – 1939). Не маючи нагоди розглянути доробок усіх дописувачів цього видання, звернемося до постаті одного з найяскравіших його авторів – Вячеслава Заїкіна. Варто звернути увагу, що для цього емігранта зі східної України і що важливо цієї людини з православним світосприйняттям виявилося більш зручним викладати свої ідеї у львівському виданні, фондованому греко – католицькою церквою, ніж у часописах, які видавали прибічники більш актуального у час загального радикалізму інструментального використання церкви заради національних потреб. дивитися »
Польовий М. А.
До питання про закономірності розвитку історіографічних концепцій
Питання про закономірності розвитку історіографічних концепцій є досить дискусійне в кількох площинах. По-перше, є дискусійна теза про наявність таких закономірностей узагалі. По-друге, існують давні дискусії щодо напряму та, особливо, характеру розвитку історіографічних концепцій. По-третє, і це частково випливає з другого пункту, зовсім непевною для багатьох фахівців уявляється можливість прогнозування розвитку історіографічних концепцій. Перш за все йдеться про визначення не загального напряму розвитку історіографії, а етапів зміни одних історіографічних уподобань та стереотипів іншими.
дивитися »
Портнова Т.В
Еволюція образу малоросійської історичної науки середини XVІІІ - початку XIX століття в українській історіографії
Цілком розвинена модерна українська історіографія сформувалася на початку XX ст. як один з наслідків культурного історії національного розвитку попереднього століття [1]. Але процес вироблення української національної ідентичності та становлення української історії як дисципліни були тісно пов`язані з початками нового часу. Особливий інтерес у зв`язку з цим викликає епоха середини ХVIII - початку XIX ст., котра ознаменувалася змінами в усіх сферах суспільного життя, що з одного боку, виявилося у втраті політичної автономії та процесах інтеграції українських земель до Російської імперії, з іншого – у зародженні національної культури, мови, близької до сучасної, та нових форм самоусвідомлення. За цих умов саме історіографія, як найбільш придатна форма для висловлення національних уподобань, акумулювала в собі різноманітні громадсько-політичні та ідейні програми (це дозволяє говорити про історіографію як одну з найбільш репрезентативних сфер вітчизняної культури).
дивитися »
Потульницький Володимир
В`ячеслав Липинський – політолог
Повернення українському читачеві теоретичної спадщини В. Липинського – подія переломного значення для становлення української політології як науки. Вчений вирішував цілий комплекс таких важливих для розвитку політичної теорії взагалі і української політології зокрема проблем, як дослідження історичних етапів становлення української державності в контексті зовнішньо-політичних відносин України з іншими народами і країнами, порівняльний аналіз ролі і функціонування еліт на Україні, національної і соціально-класової диференціації еліт у процесі їх еволюції, типології українських еліт, їх етно-психологічних характеристик і політичної культури, визначав найбільш прийнятні для України як незалежної держави зовнішньополітичні блоки і союзи і т.д. Ряд ідей В. Липинського, таких як ідея територіального патріотизму, об`єднання і примирення Сходу і Заходу у власній нації, – вже зараз втілюються в життя. Слід гадати, що повернення в Україну спадщини В. Липинського започаткує наукову дискусію, стане в нагоді усім політичним партіям і рухам України у виробленні їхньої стратегії. Завдання цієї статті – з`ясувати еволюцію політичних поглядів і політичного кредо видатного українського вченого, дати прелімінарний політологічний аналіз основних підвалин консервативної політичної доктрини В. Липинського. дивитися »
