Інститут суспільних досліджень

1 червня 2010 | ВИСТАВКА

«Світ Дмитра Яворницького у фото та листівках»

З 1 червня по 10 вересня у Меморіальному будинку-музеї Д. І. Яворницького триватиме виставка світлин та поштових карток, тематично об’єднаних спільною метою: показати сучасність видатного вченого, відтворити тодішній вигляд міст і сіл, вулиць, будинків, місцевостей, з якими були пов’язані його життя та діяльність. Цим завданням перейнявся і з успіхом його втілив відомий дніпропетровський історик і краєзнавець, науковий співробітник громадської організації «Інститут суспільних досліджень» Валентин Старостін. П’ятнадцять років поспіль він збирав колекцію фотораритетів, на основі якої і здійснив тематичну вибірку зображень, котрі дають можливість побачити світ Дмитра Івановича очима самого вченого.

На виставці представлено 147 світлин і поштових карток, що були випущені наприкінці XIX — на початку XX століття видавництвами Гранберга, Шерера і Набгольца, Суворіна, Фідельмана. Не випадково, що колекція містить і сучасні листівки, зокрема видані Харківським приватним музеєм міської садиби, де подано якісні репродукції картин відомого художника Сергія Васильківського: краєвиди українських сіл, ескізи розпису інтер’єру будинку Полтавського земства (нині Полтавський краєзнавчий музей). Та й вибір цього художника не випадковий, адже з ним Дмитро Яворницький ще з часу свого вимушеного перебування у Петербурзі у 1880-х роках підтримував творчі та приятельські стосунки. Не без консультацій з Яворницьким писалися відомі картини Васильківського “Сутичка запорожців з татарами”, “Козак у степу”, “Запорожець у розвідці” та ін.

Експозиція колекції вибудована як послідовна розповідь про різні періоди життя Дмитра Івановича. Починається вона із зображення типового українського села, яким була Сонцівка — мала батьківщина історика. Далі перед глядачами постають міста, села, краєвиди України, Росії, Польщі, Середньої Азії, Єгипту, у яких бував Д. І. Яворницький.

Тож ця виставка — незвичайна розповідь про звичайне, відображення повсякденного буття людини за допомогою речей, що складали реалії того часу, в якому ця людина жила і працювала. Своїм ентузіазмом колекціонера, врівноваженим вдумливим аналізом дослідника Валентин Старостін переконливо довів, що колекція — це не лише механічна сукупність речей, це передусім ідея, причому ідея пошуку, що не має ані жанрових, ані стильових обмежень.