Інститут суспільних досліджень

Данилець Юрій

Нові джерела з історії православної церкви

В кінці ХІХ на початку ХХ століття промисловість Угорщини розвивалася швидкими темпами, закарпатські землі використовувались як сировинний придаток для угорських підприємств. У руках селян зосереджувалось близько 32 % земельних площ краю [1]. Селяни змушені були платити велику кількість податків, загальна сума яких становила 5 млн. 966 тис. крон на рік [2]. У 1870 р. починається еміграція в Америку. Причин переселення було декілька: одна із головних – важке матеріальне становище, посилення мадяризації, збільшення кількості населення, збільшення попиту на робочу силу в іноземних державах. Здебільшого закарпатці емігрували до США, Канади, Бельгії, Австралії, Бразилії. В США у штатах Пенсільванія, Нью-Йорк, Огайо, Нью-Джерсі, Меріленд, Іллінойс утворилися окремі церковні громади. Щоб не втратити велику частину вірників, Мукачівська греко-католицька єпархія відправляє у місця закарпатської еміграції уніатських священиків, які засновують церковні товариства, будують церкви. Перший священик-закарпатець в США був о. М. Зубрицький, після нього до Америки прибули о. І. Запотоцький, о. О. Дзюбай, о. М. Стецович із Мукачівської єпархії, в 1889 р. – о. О. Товт із Пряшівської єпархії, о. Г. Вислоцький, о. С. Яцкович [3].

В 1894 р. в Америці було вже 30 священиків, вони приїхали із трьох греко-католицьких єпархій: Львівської, Мукачівської і Пряшівської. 17-29 жовтня 1890 р. за ініціативи о. О. Товта у м. Вількес-Барре в Пенсільванії відбулися збори всіх священиків. Було прийнято наступні рішення: 1) Просити Львівського митрополита, Мукачівського і Пряшівського єпископів призначити в Америку єпископа-вікарія; 2) Об’єднати всі руські общини і братства; 3) Заснувати власне періодичне видання.

Згідно постановам із Риму греко-католицькі священики повинні були підкорятися римо-католицьким єпископам, якщо в їхній єпархії не було греко-католицького владики. Римо-католицькі єпископи різко виступили проти того, щоб в їх єпархія служили одружені священики, вони навіть ставили під сумнів правильність унії. Після декілька річної боротьби і листування з римським престолом закінчилося все тим, що греко-католицьким одруженим священикам наказали повернутися в Старий край. Це викликало обурення як простих вірників так і священиків, вони вирішили вийти з унії і повернутися до православ’я. Церковна громада в Міннеаполісі, якою очолював о. О. Товт налагодила зв’язки з православним руським єпископом Володимиром, що проживав в Сан-Франциско. Він приїхав 24 березня 1891 р. в Міннеаполіс і приєднав перший уніатський приход у США до православ’я [4].

Таким чином важке соціально-економічне становище, що вилилося в масову еміграцію в США призвело до того, що велика частина вихідців із нашого краю перейшли у православ’я за океаном, а потім, повернувшись на батьківщину занесли цей рух на Закарпаття та Пряшівщину. Цьому також сприяла невелика книга о. О. Товта „Где искати правду”, яка потрапила з США разом з емігрантами і сколихнула місцеве населення. Крім того відродженню православної церкви сприяло ще ряд причин.

Православний рух вперше проявився на Пряшівщині у с. Бехерово, де у 1902 р. народ почав відкрито переходити у православ’я [5]. Незабаром у с.Великі Лучки біля Мукачева селяни оголосили про свій намір покинути унію, їх очолив І. Газій, що повернувся з США і привіз книгу о. А. Товта „Где искати правду ?” [6]. Угорський режим вдався до жорстких дій проти православних, які припинилися лише з входженням Закарпаття до складу Чехословацької республіки. У 1921 р. На Підкарпатську Русь приїхав перший сербський православний єпископ-делегат Досифей (Васич). У цьому ж році, для православних Чехії, Моравії та Сілезії, сербський патріарх Димитрій висвятив єпископа Горазда (Павліка). Обидва єпископи, як належні до однієї церковної юрисдикції, проводили узгоджену церковну політику, намагаючись добитися визнання церкви державною владою. Ця тенденція продовжувалася й з наступними православними єпископами: Серафимом, Іринеєм, Йосифом, Володимиром.

У 1922 р. за допомогою сенатора Ю. Лажо на Пряшівщину перебрався архімандрит Віталій (Максименко), який організував у Ладомировій православний монастир і друкарню. Його публіцистична та місіонерська діяльність поширювалася не лише на Пряшівщину, а й на територію Підкарпатської Русі.

В державному архіві Закарпатської області автор виявив документ, який відображає діяльність єпископа Горазда (Павліка) спрямовану на зміцнення православної церкви на Підкарпатській Русі та у Чехословаччині. Наступні документи містять важливі фактичні дані про діяльність архімандрита Віталія (Максименко) та його дітища – православної місії в Ладомировій. Це джерело цінне передусім тим, що тут подається список жителів православного монастиря Св.Йова Почаївського, характеризується їх діяльність на ниві православ’я.

 

Ministerstvo

školstvi a nбrodni osvйty

V Praze dna 26 /3 1929

Slovutnэ pane presidente!

Děkuji zdvořile jak za zprбvu o tom, kdy budou pravoslavnн knězi dělati zkoušku z lбtky nižšнho gymnasia, tak takй za sdělenн, že biskup Serafim jedo do Jugoslavie. Mezitнm oznбmil mně již takй biskup Gorazd, že Serafim přijede sem do Prahy a že mne navštнvн. Vskut­ku takй dnes přišel. Dostal totiž od srbskй pravoslavnй cнrkve/od synodu/ ještě některй dalšн pokyny ohledně zněnн eparchiбlnн ъstavy a chtěl to proto projednati s nбmi. My jsme již myslili, že ta věc s cнrkvн je v pořadku a chtйli jsme prбvě v těchto dnech předložiti tuto ъstavu presidiu min.rady, aby ji mohla vlбda schvбliti, a to současnй s ustavou eparchie českomoravskй. Nynн tedy přiešel Serafim s některэmi novэmi věcmi, naštěstн ne zvlбšt vэznamnэmi, u nichž bude lze vyhodět, aspon z časti. Jen jeden bod činil poněkud obtнžн; cнrkev totiž chtěla, aby požadavek stбt­nнho občanstvн u duchovnнch byl praktikovбn až po ъplnйm sorganisovбnнcнrkve a po dosaže­nн autokefalie. To jsme odepřeli a jen jsme slнbili, že dбme do ъstavy, že naše ministerstvo mъže v pozoruhodnэch přнpadech dočasně slevi­ti z tohoto požadavku, kde by to uznalo za vhodno. Serafim sбm se při tom zařнkal, on že byl pro neomezenй zněnн tohoto požadavku, že však srbskб cнrkev resp.většina jejнch pohla­vбrů tomu dobře nerozumн.

Zнtra přijde prэ opět, s Gorazdem, – dnes byl u mne s nějakэm mladэm Jugoslбvcem, jenž mluvil vэborně česky, tak snad bude ještě ně­co chtнti. Kdyby chtěl penнze na administrati­vu, odkбži jej, že musн o to pнsemně požбdati, aba byl podklad pro ъřednн jednбnн.

Je viděti,Že Serafim se mбlo do karpatoruskэch poměrů nбboženskэch a do našнch stбt nich poměrů prбvnнch vpravil, snad je na to starэ nebo snad nemб smyslu pro světskй věci. Ale je škoda, že mнsto něho nenн tu někdo, kdo by k tomu jevil vнce vloh.

Jsem Vбm,slovutnэ pane presidente, v dokonalй ъctě oddanэ

 

Miller[7].

 

17.548/31 prez.9. aprila1931.

Pravoslavnб cнrkev na SlovenskuDoverne!

a v Podkarpatskej Rusi.

K ĉis. 17859/IV. zo dňa 16. marca 1931.

1 prнloha.

 

Referбtu ministerstva školstva a nбrodnej osvěty

vBratislave.

Archimandrita Vitбlij Maximenko je asi 55 rokov starэ, v Rusku narodenэ, do Novйho Počajeva / byv. Volyňskб gubernia/ přislušny a přišiel do Republiky dňa 9.IV. 1923 z Karlovca / Jugoslбvia / a usadil sa vo Vyšnom Svidnнku, okres Stropkov.

V Novom Počajove bol představenэm tamojšieho chэrneho mužskйho pravoslavnйho klбštora, ktorэ v světověj vбlke prбvě pre svoju velků dolezitost hrбl vynikбjůcu ъlohu. Vitбlij bol chrбnencom bэvalйho ruskйho cбrб, mбl velkэ vliv medzi ducho­věnstvom vŏbec; voči podrladenэm duchovnэm bol veľmi přнsny, taktiež voči obecnйmu ľudu, s ktorэm jednal bezohľadne.

Do stropkovskйho okresu prišiel v dobe povбlečněj roztrpčenosti, ked odvбdzanie rokoviny a kobliny grecko-katolickэm farбrom bolo už obyvateľstvom považovanй za nesnesitelnй bremeno a tъto nбladu veděl využнvat v tej miere, že ľud v dфsledku vyvinutej ъspešnej agitбcie přestupoval hronadne k viere pravoslбvnej v tom přesvědčenн, že přestupeňie zbavн ho platenia cirkevnэch bremien.

Je všeobecnй znбme, že v době rozvoja pravoslбvnйho hnutia na vэchodnom Slovensku / od roku 1923-25 / bolo spachanй mnoho trestnэch činov, ponajviac pravoslбvnэmi na škуdu grecko-katolнkov a stalo sa často, že grecko-katollckй boho­služby mohly byt vykonanй iba pri asistencii četnнctva. Je ne­spornй, že v obciach, kde predtэm žili ľudia v najlepšej shode, bola šнrenб nбboženskб nesnбšanlivoslt; nedalo sa ale zi­stit bezpečne, či poburovateľom bol Vitalij Maximenko, ktorэ ked prevбdzal podzemnъ agitбciu – robil to tak obratne, že pri činu nebol nikdy pristihnutэ, ackoľvek podľa verejnej mien­ky v nбboženskej rozharanosti mal hlavnъ ъcast on.

V roku 1924 - 1935 bol v Ladomнrovej za jeho dozoru postavenэ pravoslбvny kostol nбkladom viacej ako 200.000 Kč, na ktorom je ešte asi 72.000 KS dlhov. Dľa dosluchu boly v Čechбch prevбdzanй 12 osobami sbierky na pomnнk v Ladomнrovej k ucteniu pamiatky vo vбlke padlэch a rovnež boly sbieranй pe­niaze na tento kostol, ktorэ bol v poslednom čase prehlбsenэ za pamlatnlk vo vбlke padlэch vojakov.

Po vybudovanн tohoto kostola presťahoval sa Vнtalij s ostatnэmi mnнchmi z Vyš. Svidnнku do Ladomirovej, kde si pri kostole postavili klбštor /t.zv. monastэr/.

V roku 1928 zariadil si Vitalij v tejto budove knihtlačlarnu, kde tlačн 14 dennэ periodickэ časopis ”Pravoslav-nбja Karpatskбja Rus”, kalendбre, modlitebnй knižky a pod.

Vдčšinu tlačнv odosielajъ reholnнcl do cudziny / ako do Ameriky, Cнny atd./ a z toho sa živia vedľa podpor, ktorй dostбvajъ z cudziny. O tom, že reholnнci sъ v čulom styku takmer s celэm svetom a že sъ vэdatne hmotne podporovanн sved­čн okolnost, že vo filiбlke jednej banky vo Vyšnom Svidnнku stбle menia cudzie valuty, jednak americkй dolбre, tak japonskй, čнnske, rumunskй, grйcke, bulharskй a juhoslovanskй pe­niaze.

Teraz je v monastэre v Ladomнrovej asi 18 osфb, ktorн sъ vдčšinou ruskн emigranti a tiež bэvalн kozбcki dфstojnнci. Ostatnн reholnнci sъ prнslušnнkmi ČSR. z Podkarpatskej Rusi, sъ podpriemernйho vzdelania a nie slubnйho zovnajškъ.Pфvod mnнchov, predošlъ ich politickъ člnnost atd. je veľmi ťažko zistit. Nezda­jъ sa byt takэmi ľudmi – pokiaľ sъ emigrantmi – ktorн by za po­byt v ČSR. boli Republike povdačnн, ačprбve ani nelzд ich vinнt z neloyality. Žijъ len medzi sebou a ъskostlive vyhэbajъ sa kaž­dej kolisii s ъradmi.

Tieto osoby zamestnanй sъ v tlačiarni monastэru a pri­pravujъ sa na kňazskй povolanie. Po dvojročnom pobyte v Ladomнrovej podrobujъ sa v Chustu zkъške z bohoslovia. Je nбpadnй, že takmer každэ pri tejto zkъške obstojн, ačkoľvek ich vedomosti po strбnke všeobecnej inteligencie sъ u niektorэch až prнliš slabй.

V monastэre vedъ bohoslovci život veľmi striedmy, až asketickэ. Archlmandrita Vнtali j mб na nich veľmi silnэ vliv a drzн ich v naprostej kбzni. Kto sa previnн proti klбštornйmu po­riadku, je ihneď prepustenэ. Tak ku prнkladu pred 2 rokmi oholil si jeden kandidбt proti zбkazu svoju bradu a bol pre tento čin z klбštora Vitalijom vykбzanэ.

V monastэre vydбvanэ štrnбstldennнk bol vedenэ z po­čiatku v duchu nбboženskom a len občas zaъtočil miernэm spфsobom oproti grecko-katolickej cirkvi. Avšak v poslednom čнsle tohoto časopisu zo dňa 15. marca 1931, č. 6. v člбnku "Cto jest unija vostočnaho obzjada" vyzэva sa ľud pravoslбvnэ, aby sa zriekol grecko katolнkov, lebo ich jednanie je podlй a oni sъ presiaknu­tн bolševizmom a za peniaze a vэhody sъ na všetko schopnн.

V roku 1931 zamэšľa archlmandrita Vitalij vybudovat v Ladomlrovej seminбrium a sнce na parcelбch č. 252 B.456B1, a 457 Bl, ktorй ležia nad pravoslбvnym kostolom. Je zaujнmavй, ze tieto parcely ako aj c.149 B2, na ktorej stojimonastэr, patria jemu a pozemnokniznэm vlastnнkom je on. Seminбr ma byt poschodovэ v rozlohe 50 x 20 m. K tomu ъčelu zmienenэ časopis vyzэva k sbierkбm a v poslednom čase pнše, že pravoslбvni v Amerikй venujъ ročite 6.000 dolбrov na udržovanie semeništa.

Archimandrita Vнtalij neustбle chodн v obciach okre­su stropkovskйho lбkajъc ľudн k vstupu do pravoslбvnej cirkve, ale už s malэm vэsledkom, lebo pravoslбvie prekročilo kulmlnačnэ bod. To potvrdzuje skutočnost, že prihlбšky o prestъpenн 2 cirkve grйckokatolнckej do pravoslбvnej nedochбdzajъ expozitъre okresnй­ho ъradu vo Vyš. Svidnнku tak často, ako ešte v roku 1926 - 1927, kedy dochбdzaly hromadne.

Vнtalij nebol dosiaľ pristihnutэ pri nezбkonnom jed­nanн, k ъradom je dost lojбlny. O kultъrne povznesenie ľudu sa nestarб, ba udržiava ho v povere.

Jeho činnosti je venovanб aj nadalej pozornosн. Expo­zitъre okresnйho ъradu vo Vyš. Svidnнku sa sъčasne ukladб, aby sem predložila bližšie informбcie o všetkэch obyvateloch monastэru v Ladomirovej.

Krajinskэ prezident:

Orszбgh v.r. [8].

 

1/76 prez. 1932.12. januara 1932

Pravoslavna cirkev na Slovensku

a PodkarpatskejRusi.

Referбtu ministerstva školstva a nбrodnejosvety

vBratislave

Dodatkom k prнpisu zo dňa 9.IV. 1931, c. 17548 prez. sa sdeľuje, že v pravoslбvnej cirkvi v Ladomнrovej nenastaly žiadne pozo­ruhodnй zmeny. Archimandrita Vнtalij Maximenko predstavenэ klбštora v Ladomнrovej nechal v roku 1931 na svojom pozemku u klбštora napбlit asi 80.000 tehбl na stavbu seminбra, ktorэ zamэšľa postavit pri klбštore v Ladomнrovej, ku ktorejto stevbe roľnнci už aj vozia po­trebnэ kameň.

Archimandrita Maximenko vyzэva svojнch veriacich v časopise ”Pravoslбvnaja Karpatskaja Rus” ku sbierkam na tento seminбr. Občas dostбva peňažitй dary, hlavne z cudziny. Tak posledne došlo mu dľa dфveryhodnej zprбvy začiatkom decembra 1931 z Ameriky 5.000 Kč, ako dar na tento seminбr.

Prбve chystб sa na cestu do Ameriky Vasilij Ivanovic Ptaščuk, mnнch v Ladomнrovej, ktorэ zamэšľa v Amerike osobne prevбdzat sbierku na tento seminбr.

Pre člбnok "Čto jest Unia vostočnaho obrjada" uverejnenэ v časopise ”Pravoslavnaja Karpatskaja Rus” bolo na archimandrituVitalija Maximenka z Ladomнrovej pre prečin § 14. bod 3. zбk. na ochranu republiky učinenй trestnй oznбmenie u okresnйho sъdu vo Vyšnom Svidnнku.

Tlačovъu prehliadku časopisu ”Pravoslavnaja Karpatskaja Rus” vykonбva Arpбd Romбn, byv. notбr v Ladomirovej, lebo cyriliku žiaden z personбlu expozitъry okresnйho ъradu vo Vys. Svidnнku neovlбda. Prнpadnй zvlбšt pozoruhodnй udбlosti, oznбmi menovanэ po vykonanн prehliadky ihned cieľom prнpadneho dalšieho opatrenia expozitъre okres­nйho ъradu vo Vyšnom Svidnнku.

Pri kontrole klбštora dňa 12. decembra 1931, v Ladomнrovej bolo zistenй, že sa tam zdržuje celkom 23 osфb, z ktorэch je 10 cudzнch štбtnych prнslušnнkov. Zcudzнch štбtnych prнslušnнkov niektori majъ riadne cestovnй pasy, niektorй však len preukazy, vystavenй ministerstvom zahraničia pre emigrantov, ktorй sъ však neplatnй, a ich majitelia boli okresnэm ъradom vo Stropkove vyzvanн na zadovбženie si t.zv. nansenovskэch pasov.

Osoby zdržujъce sa v ladomнrovskom pravoslбvnom klбštore sъ nasledujъce:

l./ Vitalij Maximenko dna 8.8. 1870 v Lipsku / okres Rovno Ruskй Polsko / narodenэ, tamtiež prнslušnэ – bytom v Ladomнrovej, okr. Stropkov, syn Jana a Efrasini rod. Diakovskej, ruskэ emigrant, archimandrita pravoslavnйho klбštora v Ladomнrovej, slobodnэ, pravoslбvny, vyššieho vzdelania, majetnэ, domnelй zachovalэ. Menovanэ v poslednэch dňoch obdržal československй štбtne občianstvo.

2./ Filimon Nikitin, dňa 1.1. 1860 v Lodejnoe Pole, gub.Oloneckaja / Rusko / narodenэ do Finska, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov syn Filimona a Matrony Andranovny, slobodnэ, mnнch, pravoslбvny. Rus, nemajetnэ, domnele zachovalэ.

3./Dykyj Michal, dňa 28.l. 1899 v Majkope, Kubбnska Oblast / Rusko / narodenэ, tamtiež prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov,syn Jevseje a Pilergye rod. Makyjanko, slobodnэ, pred­chбdzajъce zamestnanie podpiručнk v armбde gйn. Vrangela, pravoslбv­ny, Rus, mnich, nemajetnэ, domnelй zachovalэ.

4./ Hariton Michalin dňa 28.9.1875 v Roždйstvenskoje, Orlovskб guberňa / Rusko / rodenэ, traitiež prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov bэvajъci, syn Gregora a Mбrie rod. Michalinovej, pra­voslбvnэ, mnich, predchбdzajъce zamestnanie, kapitбn na monaatypskej lodi, nemajetnэ, domnelй zachovalэ.

5./ Serafin Ivanov, dňa 1. IV. 1897 v Kursku / Rusko / narodenэ, do Srbska prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, pravoslбvnэ mnich, predchбdzajъce zamestnanie poručнk v ruskej a potom vo Vrangelovej armбde,slobodnэ, nemajetnэ,domnele zachovalэ.

6./ Vйcislav Popov, dňa 6.X. 1879 v Kursku, / Rusko / narode­nэ, tamtiež prнslušnэ, bytom v Ledomirovej, okres Stropkov, syn Andrejf a Barbory rod. Popovej, pravoslбvnэ mnich, slobodnэ, predchб­dzajъce zamestnanie okresnэ nбčelnнk v Izumu, gubernia Gharkovskб, nempjetnэ, domnele zachovalэ.

7./ Dimitrij Nikitin, dňa 20.X. 1896 v Petrohrade / Rusko / narodenэ,tamtiež prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov, syn Dimitrija,pravoslбvny, mnich, slobodnэ, nemajetnэ, ъdajne zachovalэ.

8./ Viktor Karakaj, dňa 11.09. 1895 v Jekaterinoslave / Rusko / narodenэ, tamtiež prнslušnэ, bytom v Ladomнrovej, okres Stropkov, syn Pavla a Praskievy rod. Popovej, pravoslavnэ, mnнch, nemajetnэ domnele zachovalэ.

9./ Pavel Ščurov / Jov. Diakon / dňa 29.VII. 1902 v Taganrodu, / Rusko / narodenэ, tamtiež prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov, syn Alexeja a Praskievy,rod. Černošovej, pravoslбvnэ mnнch, nemajetnэ, ъdajne zachovalэ.

10./ Struve Sava Petrovič, dňa 11.X. 1900 v Petrohrade / Rusko/ narodenэ, tamtiež prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov, syn Petra a Antуnie rod. Heordovej, pravoslбvny mnнch, slobodnэ, nemajetnэ, ъdajne zachovalэ.

11./ Vasilij Ivanovič Ptaščuk, dňa 1.1. 1874 v Trojanovce, / Rusko / narodenэ a prнslušnэ, bytom v Ladomнrovej, okres Stropkov, syn Ivana a Ireny rod. Alexejovej, pravoslбvny kňaz, slobodnэ, nema­jetnэ, ъdajne zachovalэ.

12./ Vasil Nesuch, 22.VII. 1892 v Treble, okres Tiačovo narode­nэ a prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov, slobodnэ, greckovэchodnэ missionбr, teraz mnнch v pravoslavnom klбštore v Ladomirovej, nemajetnэ, domnele zachovalэ.

13./ Vasil Petrovce, dňa 5.11. 1913 v Osoju, okres Iršava naro­denэ a prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov, syn Dimitra a Anny rod. Vasilcovej,slobodnэ, pravoslбvny, učн sa mnнchom, nema­jetnэ, ъdajne zachovalэ.

14./ Michal Bobнk, dňa 17.11. 1903 v Horinčove, okres Chust narodenэ a prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okrea Stropkov, syn Ivana a Polany rod. Vahurovej, slobodnэ, predtэn zemedelec, teraz mnнch, pravoslбvny kňaz, nemajetnэ, domnelй zachovalн.

15./ Juraj Batyko, dna 15.9. 1902 v Dubravke, okres Užhorod narodenэ a prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov, syn Štefa­na a Mбrie rod.Kurucovej, slobodnэ, predtэm zemedelec, teraz mnнch, nemajetnэ, domnele zachovalэ.

16./ Teodor Vojtko, dňa 14.III. 1910 v Niž. Čabine, okres Medzilaborce narodenэ a prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov, syn Andreja a Uli rod., slobodnэ, pravoslбvnэ, delnнk, nema­jetnэ, domnelй zachovaly.

17./ Michal Rusňak, 27.11. 1910 vo Vulchovci, okres Tiačovo narodenэ a prнslušnэ, bytom v Ladomirovej okres Stropkov, syn Micha­la a Cecilie rod. Fedeničovej, slobodnэ, pravoslбvny, robotnнk, nema­jetnэ, zachovalэ.

18./ Michal Motiko, dňa 8.9. 1919 v Ladomirovej, okres Snina narodenэ a prнslušnэ bytom v Ladomirovej okres Stropkov, syn Štefana a Mбrie rod. Fedurčovej, slobodnэ, pravoslбvnэ robotnнk, nemajetnэ, ъdajne zachovalэ.

19./ Michal Vačkan, dňa 1.1. 1917 v Ize, okres Chust narode­nэ a prнslušnэ bytom v Ladomirovej, okres Stropkov, syn Michala a Aksiny rod. Chvust, slobodnэ, pravoslбvny, robotnнk, nemajetnэ, udaj­ne zachovalэ.

20./ Ivan Roškanin, dňa 19.XII. 1917 v Ladorairove, okres Sni­na, narodenэ a prнslušnэ, bytom v Ladomirovej okres Stropkov, syn Michala a Julie rod. Fedorkovej, slobodnэ, pravoslsvnэ, robotnнk, nemajetnэ, ъdajne zachovalэ.

21./ Demeter Dudla, dňa 10.X. 1906 v Širokom Luhu, okres Tiačovo narodenэ a prнslušэ, bytom v Ladomнrovej, okres Stropkov, syn Michala a Ireny rod. Abidenkovej, slobodnэ, pravoclevnэ mnнch, predtэm zemledelec, nemajetnэ, ъdajne zachovalэ.

22./ Pavel Nyilabovič, dňa 23.XII. 1905 vo Volovci, okres Nižnй Verečky, narodenэ a prнslušnэ, bytom v Ladonlrovej okres Stropkov, syn Vesila a Anny rod. Madarovej, slobodnэ, pravoslбvnэ mnich, predtэm robotnнk, nemajetnэ, ъdajne zachovalэ.

23./ Jбn Michalec, dna 29.1. 1912 v Klenovej, okres Snina na­rodenэ a prнslušnэ, bytom v Ladomirovej, okres Stropkov, syn Juraja a Heleny rod. Romanovej, slobodnэ, pravoslбvny, robotnнk, nemejetnэ, ъdajne zachovalэ.

Pravoslбvnemu hnutiu je so strany podriadenэch ъradov stбle venovanб nбležitб pozornost a prнpadnй zistenй zбvady budъ tamojšie­mu ъradu svojho času sdelenй.

Za krajinskйho prezidenta:

(Підпис нерозбірливо) [9].

 

Список використаних джерел та літератури:

1.      Листок. – 1885. – №18. – С. 36.

2.      Ілько В. Закарпатське село на початку ХХ ст. (1900-1919 рр.). – Львів: В-во Львів. Ун-ту, 1973. – С. 31.

3.      Василий (Пронин), архимандрит. История православной церкви на Закарпатье. – К.: Филоколия, 2005. – С. 433.

4.      Алексей (Товт), портоиерей. Где искати правду? – Владимирово на Словенску, 1930. – С. 4.

5.      Кріпкі русскі шизматики // Свобода. – 1923. – 31 октобра. – С. 3.

6.      Державний архів Закарпатської області (Далі ДАЗО). – Ф. 151. – Оп. 2. – Спр. 907. – Арк. 1.

7.      ДАЗО. – Ф. 9с/2. – Оп. 2. – Спр. 93. – Арк. 151-152.

8.      ДАЗО. – Ф. 9с/2. – Оп. 2. – Спр. 262. – Арк. 27-30.

9.      Там само. – Арк. 38-43.

---