Тепер достовірно відомо, що П.О.Ган народився 3 січня 1865 року у родинному маєтку Шандрівка, дитинство провів в Одесі, де його батько – Олексій Олексійович Ган, титулярний радник, служив в Окружному суді. Навчався в Полтавському Петровському кадетському корпусі, дослужився до звання поручика Лейб-гвардії Кінно-гренадерського полку. У 1889 році одружився з Ольгою Костянтинівною Тєлєшовою (донькою петербурзького градоначальника). У подружжя Ганів було двоє синів: Олексій (1890-?) і Костянтин (1893-?) [ДІМ, Арх.-536]. Військова кар’єра, за незрозумілих поки причин, у П.О.Гана не пішла далі. Він розкрив себе на громадському [12, с. 167] та господарському [13, с. 277 ] поприщі.
Ім’я П.О.Гана згадується у листуванні Дмитра Івановича Яворницького. Так, в одному з листів за травень 1903 року до Б.Д.Грінченка, він просить поета написати відповідь на адресу: «г.Павлоград, Екатеринославской губернии. Его Высокоблагородию Петру Алексеевичу Гану для мене», називаючи пана Гана добродієм [9, с. 58]. У листі до художника В.І. Строменка за той же період – ідентична адреса [9, с. 500]. Його ім’я також згадується у „Трудах” ХІІІ Археологічного з\\\'їзду у Катеринославі. На сторінках видання Д.І.Яворницький розповідав про хiдрозкопок у Катеринославськiй губернiї: «Многие из господ местных землевладельцев с редким сочувствием отнеслись к делу изыскания старины, и при первом моём появлении давали от себя и деньги, и людей, и волов, и лошадей, и полное продовольствие для раскопок на их земле курганов, наперёд также отдавая и самые предметы древности в Екатеринославский Музей имени А.Н.Поля. Таким образом, в течение трёх лет мне пришлось работать на левой стороне Днепра у различных владельцев: князя Н.П.Урусова, в д. Ундол-Степановке; Н.Н.Крашенинникова, в с. Бузовке; А.С.Деконского, в той же Бузовке; С.А.Ильяшенка, в с.Афанасьевке; М.Н.Лалаша, в Татарбранке; П.А.Гана, в с.Шандровке – все шесть вдоль р.Орели, Новомосковского и последняя Павлоградского уезда...» [14, с. 109].
У звiтi Д.І.Яворницького до комiтету з влаштування XIII археологiчного з\\\'їзду, що був надрукований у «ВестникеЕкатеринославского земства» за 1904 рiк читаємо: «В виду предстоящего археологического съезда в 1905 году в г. Екатеринославе намечено было в числе других задач, обследовать местность вдоль левого берега Орели, с отдалённых времён служившею границей между оседлым и кочевым населением и потому представляющую огромный интерес в археологическом отношении. Местность эта находится, по теперешнемув пределах Екатеринославской губернии, Новомосковского и Павлоградского уездов и изобилует чрезвычайньм количеством курганов и городищ. Многие из местных дворян этих уездов – П.А.Ган, М.Н.Лалаш, М.В.Родзянко, С.Н.Родзянко, С.А.Ильяшенко, А.С.Деконский, Н.Ф.Бурмейстер, Н.Н.Крашенинников и г-жа Е.К.Кузьмич – отнеслись с редким сочувствием к делу изыскания старины и предоставили мне, каждый в собственном имении, все средства для раскопки курганов.
Вследствие этого уже с ранней весны текущего года я направился к берегам реки Орели и там постепенно, в течение весны, начала лета и всей осени произвёл ряд раскопок в имениях – Шандровке,Татарбранке, Попасном, Афанасьевке, Бузовке, Суженом и Копылове.
Все эти имения, кроме Суженаго и Копылова, тянуться, одно за другим, вдоль левого берега р. Орель и представляют собой богатое поле для изыскания старины, где можно видеть и целые могильники, и отдельные курганы и так называемые майданы или городища различного типа и величины.
Большое внимание также заслуживают курганы вимении П.А.Ганав Шандровке» [3, с. 43-45].
У 1906 році вийшов звіт про роботу Катеринославського обласного музею імені О.М.Поля, де мова йде про колекціонерів, які поповнили музейну збірку: «В 1905 году в г. Екатеринославе состоялся всероссийский ХIII археологический съезд… в виду предстоявшего в Екатеринославе археологического съезда, в различных местах губернии сделаны были раскопки курганов. В общем, было раскопано более 200 курганов. Из всего указанного количества раскопанных курганов в Екатеринославской губернии значительная часть, а именно 103 кургана, раскопана Д.И.Эварницким, исключительно на средства местных гг. землевладельцев губернии... Кроме предметов старины, извлечённых из недр курганов, в г. Екатеринославе, необходимо было ещё собрать для археологической выставки коллекции, имевшиеся у частных лиц нашей губернии. Эту задачу взял на себя Д.И.Эварницкий. Из таких коллекционеров известны были: … П.А.Ган.
Все коллекции названных коллекционеров, после личного или письменного с ними сношения Д.И.Эварницким, доставлены были в музей имени А.Н.Поля и по окончании съезда все они сделались собственностью музея» [16, с. 3-5].
Особисто від П.О.Гана до колекції музею у 1905 році було передано: портрет Охтирського обозного Павлова, померлого у 1711 році, зображеного у зріст, олійними фарбами, а також кам’яну бабу з кургану біля с.Шандрівка Павлоградського повіту.[4, с. 610] В музейної колекції тривалий час зберігалися дві фотографії, на яких були зафіксовані П.О.Ган і Д.І.Яворницький поруч з тією самою кам’яною скульптурою, переданою до музею «добродієм Ганом». [11, с. 185] Фотографії, на жаль, зникли (можливо, у 1920-1945 рр.). А половецька статуя й досі знаходиться у колекції кам’яної пластики. Її атрибутовано, і сьогодні її можна побачити біля головного приміщення музею.
У каталозi Катеринославського обласного музею iм. О.М.Поля за 1905р. є перелiк предметiв, знайдених пiд час розкопок Д.І.Яворницьким у Шандрiвцi і також відправлених П.О.Ганом до музейної збірки. [11, 4;61] Серед цих раритетiв у фондах ДІМ сьогодні зберiгаються предмети, датовані ІІ тис. до н.е.: сережка, жіноча обручка, фрагменти дзеркал, намистини, рибацький гачок, керамічний сосуд, а також залізне стремено, наконечник стріли i срібний бубонець (I тис. до н.е.). До колекції Катеринославського музею крiм археологiчних пам\\\\\'яток iз маєтку у Шандрiвцi також потрапили експонати, якi свого часу знаходилися у домашньої колекції Ганів: нiж рідкісної роботи i шматочок тканини, що належав його прадiду, представнику старовинного німецького лицарського роду Августу фон Гану – почт-директору Санкт-Петербурга, статському радниковi який у 1789 р. переїхав з Мекленбургу до Росiї на запрошення Катерини II. До речi, його син – Олексiй Августович (дiд П.О.Гана) в нагороду за службу одержав землi саме у Катеринославськiй губернiї i побудував родинний маєток у Шандрiвцi. Від цього маєтку на сьогодні залишилися тільки фундамент будинку, фрагменти парку та кілька ставків. А на території Німеччини зберігся замок старовинного німецького графського роду Ганів, що знаходиться і тепер у сельці Базедоф серед мекленбурзьських лісів [15, с. 3].
Про передачу вищеозначених родинних релiквiй Ганiв у фонди музею мова йде у листі П.О.Гана до Д.І.Яворницького від 6.03.1908р. з Петербургу. [ДІМ, Арх.-12914] На зворотi конверту від цього листа дуже добре видно сургучевий вiдтиск вiд печатки, на якому є зображення гербу родини Ганiв: в овалi – півень, а над ним – корона. 3 приводу цього гербу iснувала сiмейна легенда: «Одного разу, розбуджений горланням пiвня (нiм. «hahn»), лицар-хрестоносець знайшов у своему наметi сарацина. Непрошений гiсть намагався його вбити. Пiвень, який врятував лицарю життя був включений до родинного гербу, а iм\\\'я графа з тих часiв стало лунати: Ган фон Роттенштерн-Ган» [5, с. 90].
Крім передачі пам’яток старовини, П.О.Ган переказував кошти для потреб музею, про що повідомляється у листі до Д.І.Яворницького від 15.06.1903 р.: «Многоуважаемый Дмитрий Иванович! Посылаю вам перевод на 69 руб.64 к., какую сумму и перевожу вам по адресу» [ДІМ, Арх.-12912].
Можна сказати, що він продовжував сімейні традиції, початок яким поклала ще Олена Павлівна Долгорука-Фадєєва, яка доводилася бабусею П.О.Гану. Вона фундаментально займалася науковими дослідженнями з біології. Відомо, що вона збирала бібліотеку, археологічну й нумізматичну колекції, а також встигла залишити більш ніж 70 томів своїх малюнків рідкісних рослин і велику орнітологічну колекцію, частину якої ще за свого життя подарувала Кавказькому товариству сільського господарства [2, с. 13].
Ще одна представниця цієї родини – Надія Андріївна Фадєєва, яка народилася у Катеринославі, а потім майже все життя прожила в Одесі, була відомою у колах колекціонерів та меценатів Півдня України наприкінці ХІХ – початку ХХ століть. Її ім’я неодноразово зустрічається у звітах Одеської міської публічної бібліотеки (колишня назва ОМНБ ім. М.Горького). Так, у 1890 році вона подарувала бібліотеці п’ять раритетних книг, а у звіті за 1902 рік її дар було визначено як особливий: «Н.А.Фадеева выразила своё просвещённое внимание к задачам библиотеки принесением ей в дар коллекции весьма интересных сочинений (на иностранных языках) по истории и географии (всего 104 тома)» [2, 143]. У звіті за 1903 рік її пожертвування знов помічено: «Н.А.Фадеева пожертвовала 64 тома по истории. Дар этот очень важен» [2, с. 144].Саме Н.А.Фадєєва була хранителем унікальної сімейної колекції старожитностей, східних предметів, архіву та бібліотеки (після своєї матері О.П.Долгорукої-Фадєєвої). Частина книг з домашнього зібрання, як дар, про що сказано вище, була передана до публічної бібліотеки м. Одеси.
І нарешті, найвідоміша представниця цієї династії – Олена Петрівна Блаватська, яка теж народилася у Катеринославi, була мандрiвницею, письменницею, знавцем iсторiї релiгiй, засновницею Всесвiтнього теософського товариства. Вона доводилася П.О.Гану двоюрiдною сестрою, (батько останньої – Петро Олексiйович Ган (1799-1875), офiцер кiнної артилерії – рідним дядею), також не стояла осторонь від меценатської діяльності, особливо по відношенню до своєї Батьківщини. У листах Блаватської з Індії до друзів у Росію йде мова про передачу антикварних східних предметів до Румянцевського музею, а старовинних монет – до музею у Тіфлісі. [1, с. 238] Таким чином, представників цієї родини можна з впевненістю занести до списку причетних до меценатської діяльності.
Співробітники музею продовжують дослідницьку роботу по пошуку нових фактів, стосовно життєдіяльності представників унікальної династії. Автор висловлює глибоку подяку С.В.Абросимовій, М.П.Чабану за значну допомогу щодо поповнення відомостей про історію родини.
Отже, вагомий внесок зробив Петро Олексійович Ган, у розвитку благодійної, меценатської діяльності нашого краю. Без сумніву, у майбутній експозиції Музейного центру О.П.Блаватської та її родини, почесне місце займатиме комплекс, присвячений родині Ганів-Фадєєвих, кожний з представників якої – яскраве явище в історії та культурі. Це надасть можливість розкрити нові, маловідомі сторінки в історії благодійництва на Придніпров’ї і в Україні цілком.
Бібліографічні посилання:
1. Блаватская Е.П. Письма друзям и сот рудникам. – М., 2002.
2. Богданович О.В. Блаватская и Одесса. – Одесса, 1998.
3. Кистории нашего края. Отчёт Д.И.Эварницкого в комитет поустройству XIII археологического съезда в Екатеринославе // Вестник Екатеринославского земства. – Екатеринослав, 1904.
4. ВестникЕкатеринославскогоземства. Екатеринослав, 1905.
5. Говард Мерфи. Когда приходит рассвет. Жизнь и труды Елены Петровны Блаватской. – Челябинск, 1999.
6. Днепровская молва. – 1899. – № 4.
7. Екатеринославский адрес-календарь на 1915г. – Екатеринослав,1915.
8. Епiстолярна спадщина академiка Д.І.Яворницького. Каталог музейної колекцiї. – Днiпропетровськ, 1992.
9. Епiстолярна спадщина академiка Д.І.Яворницького. – Дніпропетровськ, 2005.
10. Календарь-ежегодник «Приднепровье». – Екатеринослав, 1910.
11. СписокпредметовизраскопокД.И.Эварницкого в Шандровке // Каталог Екатеринославского областного музея им.А.Н.Поля. Археология и этнография. – Екатеринослав,І905.
12. 0тчётНовомосковскойуезднойЗемскойуправыза1901г., ч.2. – Екатеринослав, 1901.
13. Отчет-Альбом Южно-Русской областной сельскохозяйственной, промышленной и кустарной Выставки. – Екатеринослав, 1912.
14. ЭварницкийД.И. Раскопка курганов в пределах Бкатеринославской губернии // Труды тринадцатого археологического съезда в Екатеринославе.– Екатеринослав, 1905.
15. Шуткевич В. «И вернулся рыцарь к замку» // «Комсомольская правда». – 1987. – №198 (18998).
Эварницкий Д.И.. Отчет Екатеринославского областного музея имени А.Н.Поля 1905-1906 гг. – Екатеринослав, 1907.
