Родині Деконських належало два заводи по виведенню чистокровної сіро-української худоби. На момент організації Південно-Російської сільськогосподарської виставки 1910 р. в господарстві Деконських вже більше 60 років вирощувалося худоба саме цієї породи. Ця порода була заведена ще С.К.Деконським і придбана з кращих заводів Півдня Росії. Завод свиней, що належав одному з синів, а саме, Степану Степановичу Деконському, на Південно-Російській обласній сільськогосподарській, промисловій та кустарній виставці, що відбулася у Катеринославі у 1910 році, було визнано одним з найкращих [9]. С.С.Деконський був членом комітету на цій виставці [10]. На момент проведення виставки завод вже існував більше десяти років та утворився за рахунок виписки з Англії чистокровних, великих йоркширів. У 7-8 місячному віці тварин починають відгодовувати та після 2Ѕ – 3 місяців вони вже готові до забою, досягаючи 9 – 10 пудів живої ваги. Найкращі екземпляри продавали як земствам, так і землевласникам за ціною від 40 до 200 рублів. У 1903 р. на Всеросійській Виставці тваринництва у м. Харкові завод було премійовано золотою медаллю [11].
В господарстві іншого сина С.К.Деконського – Олексія Степановича розводили також чистокровну українську худобу. Для покращення породи тварин власники придбали плідників з інших заводів, наприклад: у князя В.С.Кочубея та ін. Господарство вело племінні книги, виробників продавали приватним особам, земствам та Головному управлінню землеволодіння і землеустрою [12].
Заводи родини Деконських були учасниками багатьох виставок та нагороджувалися багатьма золотими та срібними медалями. Так-от, завод С.С.Деконського було нагороджено у розділі «Тваринництво» на виставці 1910 р. двома Великими золотими медалями, трьома Великими срібними медалями, у розділі «Молочна справа та продукти тваринництва» – Великою золотою медаллю, у розділі «Польове господарство» - Великою срібною медаллю. Окрім С. С.Деконського ніхто з експонентів на виставці 1910 р. не представив свого господарства у всій широті [13]. З метою огляду та більш детальним ознайомленням з господарством С.С.Деконського до його маєтку Красний Кут приїздив спеціаліст Митаревський, про що дізнаємося з періодичної печаті [14]. С.С.Деконський був справжнім господарем і любив свою справу, віддаючи їй усі свої сили. В одному з листів С.С.Деконський пише, що близько 23.00 години ночі з 23-го на 24-е серпня 1904 р. в його маєтку сталося лихо. “Все скотоводство з усім гамузом згоріло од грому” [15]. Полум’я швидко поширювалося по очеретяному даху і дерев’яним стелям. Не встигли вигнати тварин, що знаходилися там, котрих згоріло: 42 теля приплоду поточного року, 160 штук племінних та годованих свиней, 11 – жеребців та 2 бугая, з яких один дуже хороший – премійований на 2-х виставках. В результаті підрахунків господаря, матеріальні збитки складають, враховуючи будівлю та тварин за самими помірними цінами, а не як племінний матеріал, близько 25-ти тысяч рублів [16]. Господар був дуже засмучений, але не дивлячись на чималі втрати, тримався: «не рублей мне жаль – это дело наживное, жаль мне бедных животных, погибших в огне, и того упорного и настойчивого труда, который был мною положен на это» [17]. С.С.Деконський був людиною морально сильною, яка могла тверезо оцінити ситуацію, зрозуміти допущені помилки і зробити певні висновки. З високо піднятою головою Деконський стійко переніс це випробування долі. Біда не вбила потяг до улюбленої справи та не остудила його енергії для її відновлення.
Завод О.С.Деконського у розділі «Тваринництво» на виставці 1910 р. було нагороджено Малою золотою медаллю, на виставці у Кременчуці у 1896 р. він отримав Золоту медаль, у Києві 1897р. – Золоту медаль, у Ростові в 1889 р. – диплом, в 1901 р. – Золоту медаль. На 37-й аукціонній виставці у Москві в 1901 р. отримав найвищу нагороду за сіро-українську худобу – дві Великі та чотири Малих срібних медалей. О.С.Деконський неодноразово давав оголошення у місцевій пресі, де пропонував за доступними цінами придбати у нього худобу [18].
Визнання та успіх Деконських в економічній сфері сприяли накопиченню значних коштів у родині.
Безумовно, значний вплив на захоплення Деконських історією, археологією, взагалі пам’ятками історії та культури мало знайомство (яке петворилося у теплі дружні стосунки) з директором Катеринославського обласного музею ім. О.М.Поля Д.І.Яворницьким, яке відбулося у 1905 році. Протягом тривалого часу, близько 15 років, вони підтримували дружні стосунки [19]. У зв’язку з майбутнім археологічним з’їздом у 1905 р. в Катеринославі, всі сили культурної громадськості були спрямовані на підготовку цього наукового форуму. Виділялися значні кошти для проведення археологічних досліджень з метою збирання історичних пам’яток. Була розроблена програма діяльності і кожен з учасників з’їзду отримав свої інструкції щодо напрямку діяльності. Так, Д.І.Яворницький, серед інших заходів, передбачав обстежити місцевість вздовж річки Орілі, що з прадавніх часів була кордоном між осілими та кочовими племенами і тому представляла великий інтерес у археологічному відношенні (насамперед, Новомосковський та Павлоградський повіти) [20]. Дворяни, маєтки яких знаходилися у цих межах, надали допомогу Д.І.Яворницькому, «отнеслись с редким сочувствием к делу изыскания старины... предоставив все средства для раскопки курганов» [21]. Серед цих дворян був і С.С.Деконський, на території маєтку якого в селі Красний Кут Д.І.Яворницький передбачав здійснити розкопки декількох курганів.
З боку господарів маєтку В.С. Деконської та О.С.Деконського Дмитро Іванович зустрів значну підтримку та розуміння. Це були освічені, культурні люди, які з розумінням та глибокою повагою поставилися до цієї важливої справи. Натхненні діяльністю Д.І.Яворницького та маючи значні матеріальні ресурси, Деконські залучилися до справи зібрання історико-культурних пам’яток, фінансуючи ту чи іншу справу культурного та громадського характеру.
С.С.Деконський був головою «Товариства сільського господарства» Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Товариство займалося різними питаннями сільськогосподарської сфери, зокрема допомагало підприємцям - початківцям, надаючи позики [22].
Цікаво, що Деконські надали матеріальну допомогу при створенні пам’ятника померлому земському лікарю Василю Степановичу Михайловському. Так, земський начальник І-ї дільниці Верхньодніпровського повіту склав список благодійників цієї справи, серед яких знаходимо й С.С.Деконського, який пожертвував 15 руб., В.С.Деконську – 15 руб., О.С.Деконського – 5 руб. [23].
Увесь вільний час С. С. Деконський віддавав суспільній справі, відвідував майже усі засідання як гласний Катеринославського губернського зібрання, беручи активну участь у вирішенні різних питань. С.С.Деконський вибачався перед Д.І.Яворницьким, що зайнятий і шкодував, що через це вимушений рідше бачитися зі своїм добрим приятелем, постійно запрошує його до себе у гості: “Не забудьте же Вашего обещания приехать к нам весною, сообщите, в какое время думаете приехать: с жаворонками или с ласточками?» [24].
Д.І.Яворницьким були зроблені ретельні дослідження усіх курганів на землях Деконського і вчений дійшов висновку, що усі вони відносяться до періоду неоліту. Також після завершення розкопів Дмитро Іванович почав огляд церков, що знаходилися у селах Красний Кут, Попельнасте, Лихівка та в самому місті Верхньодніпровськ.
По закінченні робіт у маєтку Деконських вчений переїздить до маєтку Ф.А.Шишкіна. Тут зібралися представники різних дворянських родин, серед яких була і В.С.Деконська, з ініціативи якої було відкрито передплатний лист для збору коштів на придбання козацьких старожитностей для Катеринославського обласного музею. За цим листом було зібрано 336 рублів, з яких 100 рублів надійшло від С.С.Деконського, по 50 – від В.С.Деконської, Ф.А.Шишкіна та Ф.Ф.Шишкіної. Імена інших благодійників, як зазначив вчений у своїй статті, були такі: Олексій Деконський, Олександр Деконський, А.П.Деконський, Л.А.Савченко, Ф.Ф.Бурмейстер, І.К.Абаза, Є.Г.Добровольський, П.А.Дель, М.М.Савенко, пан Ярошенко та інші [25]. Також С.С.Деконський поза цим пожертвував 100 рублів на купівлю старого чумацького воза для етнографічного відділу Катеринославського обласного музею (який і сьогодні зберігається в музеї), для цієї ж мети він передав два опудала найкращої породи волів, завдяки яким набув собі всеросійську відомість [26].
Родина Деконських була активною у справі збирання та передачі до музею історичних пам’яток. На сторінках каталогу Катеринославського обласного музею ім. О.Поля за 1905 р. [27] прізвище Деконських неодноразово зустрічається серед дарителів. Так, до музею надійшла значна кількість пам’яток з церков сіл Красний Кут і Лихівка Верхньодніпровського повіту. В результаті пожертвування В.С.Деконської до етнографічного відділу музею надійшли цінні колекції плахт, поясів та малоросійських килимів. Родина Деконських допомагала Д.І. Яворницькому при поповненні музейного зібрання, розшукуючи серед своїх знайомих всілякі старожитності.
Деконські завжди були раді приймати у себе чи то самого вченого, чи то його помічника В.І.Строменка, який неодноразово приїздив до маєтку Деконських у музейних справах. “Козак Ваш приїхав уже другий день і дуже за Вами побивається… Дяденька, вертайтесь швидше, що Вам там робить; годі мертвяків копать, тікайте до живих, бо вони дуже скучили за Вами!”, – пише Л.О.Деконська (дружина Олександра Деконського) у своєму листі до Дмитра Івановича Яворницького [28].
Стає зрозумілим, що завдяки активній діяльності представників роду Деконських була збережена та дійшла до наших часів значна частина історико-культурних пам’яток на Катеринославщині, що поповнили колекцію обласного музею ім. О.М.Поля. Маючи великий матеріальний статок, ці люди неодноразово виділяли кошти на закупівлю предметів старовини для музею. Їх благодійна діяльність була спрямована на розвиток культури, соціальної та сільськогосподарської сфери життя. Тому вважаємо, діяльність представників родини Деконських є досить значною і цікавою, і тому заслуговує на увагу серед дослідників історії нашого краю.
Бібліографічні посилання:
1. Дніпропетровський історичний музей (ДІМ). Лист Деконських до Д.І.Яворницького. – Ф. 10. – Арх-13910 – 13924.
2. Отчет-альбом Южно-Русской областной сельскохозяйственной, промышленной и кустарной выставки, в г. Екатеринославе, с 1-го июня 1910 по октябрь 1911 года. – Екатеринослав, 1912г. – 666 с.
3. Вестник Екатеринославского губернского земства. – Екатеринослав, 1905. Ч. 1. – № 2-3, 7, 25; 1904. – № 6.
4. Эварницкий (Яворницкий) Д.И. К истории нашего края // Вестник Екатеринославского Земства. – Екатеринослав, 1904. – № 2-3. – С. 43-63.
5. Каталог Екатеринославского областного музея имени А.Н. Поля. – Екатеринослав, 1905.
6. Абросимова С.В. Хранитель і дослідник народної творчості // Народне мистецтво. – 1999. – № 3-4. – С. 3-4.
7. Родословная книга дворянства Екатеринославской губернии с 1886г. Ч. 2. // ДІМ. – Ф. 23. – Арх. 536. – Л. 154, 155.
8. Там само.
9. Отчет-альбом Южно-Русской областной сельскохозяйственной, промышленной и кустарной выставки, в г. Екатеринославе, с 1-го июня 1910 до октября 1911 года. – Екатеринослав, 1912г. – 666 с.
10. Там само. – С.96.
11. Там само. – С. 79-80.
12. Там само. – С. 84 -85.
13. Там само. – С. 112.
14. Вестник Екатеринославского губернского земства. – Екатеринослав, 1905. – Ч. 1. – № 7. – С. 155.
15. Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Вип. 3. Листи музейних діячів до Д. І.Яворницького. – Д.: АРТ – ПРЕС, 2005. – С. 516.
16. ДІМ. – Ф.10. Лист С.С.Деконського від 24.09.1904р.Арх. 1394.
17. ДІМ. – Ф.10. Лист С.С.Деконського від 24.09.1904р.Арх. 1394.
18. Вестник Екатеринославского Земства. – Екатеринослав, 1905.
19. ДІМ. – Ф. 10. Листи Деконських до академіка Д.І. Яворницького. – Арх. 13910. – 13924.
20. Вестник Екатеринославского губернского земства. – Екатеринослав. 1905. – Ч. 1. – № 2-3. – С. 43.
21. Там само.
22. Там само. – №25. – С.619-620.
23. Там само. – 1904. – №6. – С.619-620.
24. ДІМ. – Ф.10. Лист С.С.Деконського від 13.01.1904р. Арх. 13913.
25. Вестник Екатеринославского губернского земства. – Екатеринослав, 1905. – Ч. 1. – № 2-3. – С. 61.
26. Там само.
27. Каталог Екатеринославского областного музея им. А.Н. Поля. – Екатеринослав, 1905.
ДІМ. – Ф.10. Лист Л.О.Деконської від 9.08.1903р. Арх. 13911.
