Суспільно-політичні події на Чигиринщині напередодні та під час революції 1905-1907 років

В 1904 р. на території Чигиринського повіту починається активна антицарська агітація. 22 жовтня 1904 р. у володінні земле­власника м. Златополь Миколи Лопухіна селянин з с. Листопадово Антон Іванович Загубисало, йдучи з дому до панського двору знайшов на березі Златопольського ставка "злочинну" прокламацію, підібрав її і давав читати поварам і лакеям, які передали цю прокламацію пану і той повідомив владу [1, 59]. 26 жовтня в цьому ж селі було виявлено 4 прокламації, 2 з яких мали назву "Перемоги російського царя", а 2 - "Революційна Українська Партія" [1,57].

24 листопада в Телепинському волосному правлінні була отримана злочинна прокламація під заголовком "Селяни", вона була в конверті адресованому з Варшави на ім`я селянина Андрія Григоренка, але такий селянин за вказаною адресою не проживав і лист був прочитаний у Телепинській сільській управі і переданий у поліцію [1, 64].

4 грудня 1904 р. садівник Юзефівського маєтку графів Бобринських, вийшовши з квартири, побачив двох незнайомих людей, які розмовляли між собою то російською, то єврейською мовами. Ці незнайомці зупинилися біля вказівного стовпа і приклеїли на нього папірець і ще декілька поклали біля стовпа. Селянин підібрав папірці і прочитавши зрозумів, що це злочинні прокламації. Він вирішив звернути до поліцейського стражника і по дорозі знайшов ще 4 таких листівки, а тому віддав стражнику 8 листівок під заголовком "Де наш ворог?" Загалом в ніч з 4 на 5 грудня селянами с. Юзефівка було знайдено прокламації під заголовками: "Де нашворог?", "Пора", "Павуки і мухи", "Хто повинен перемогти?", "До всіх запасних рядових", "Для чого повинен вмирати російський солдат?" [1, 72].

В ніч з 5 на 6 грудня на вулицях Златополя було знайдено 116 екземплярів "злочинних" прокламацій, серед яких: "Де наш во­рог?", "Пора", "До всих запасних", "До запасних", "До новобранців", "До царського ювілею", "Для чого повинен вмирати російський солдат?", "Хто повинен перемогти?", "Павуки і мухи" [1, 74].

З грудня 1904 р. триліський волосний старшина Гаврило Демченко отримав простий іменний лист від невідомої йому особи, в якому була прокламація "Вимагайте припинення війни, люди добрі!", такого ж листа отримав сліпий кобзар Федір Петрович Бондаренко з с. Шабельники [1, 76].

Дуже скоро революційна агітація на грунті постійного селянсь­кого невдоволення дала свій результат. Вже в травні-червні 1905 р. відбулося 23 селянських виступи. Вимоги селян у більшості випадків були задоволені. Двічі для придушення селянського руху вводилися війська [4, 13], у повіті в цей період було затримано 589 осіб [2,197].

Все більших масштабів набирало пропагування революційних ідей серед селянства. В січні 1906 р. була розглянута справа про злочинну діяльність Тихона Йосиповича Крячка, який перед іншими селянами доводив необхідність заміни в Росії імператора на президента [3,9].

В лютому цього ж року було затримано жителя с. Мордва Івана Андрійовича Солонька, який вів революційну агітацію серед селян - закликав їх організувати союз, в основі якого лежала ідея відібрання земель землевласників, звільнення політичних в`язнів шляхом збройного нападу, пограбування казначейства [3,12].

5 лютого була прийнята постанова про взяття під варту 6 жителів с. Веселий Кут, які 6 січня 1906 р. здійснили напад на Веселокутську економію Максима Стороженка і силою вигнали звідти усіх робітників.

В лютому цього ж року було заарештовано Андрія Івановича Коропа, який роздавав у Трушівській народній чайній друковану "Програму євреїв" [3,18], а також кількох жителів с. Грушівка, за те що вони підбурювали своїх односельців до відібрання поміщицьких земель за допомогою збройної сили [3,20].

Таких прикладів можна навести безліч, як наслідок - влітку 1906 р. до Чигиринського повіту були введені війська, зокрема, в повітовому центрі дислокувались частини Бузького драгунського полку [5,18], проте невдоволення селян все більше зростало.

У ході революції в повіті активізувала роботу партія соціалістів-революціонерів. Результатом її діяльності стало створення на базі осередку УПСР нової політичної організації - Української Народ­ної Оборони (УНО). За донесеннями агентів жандармерії, мета діяльності цього об`єднання полягала в тому, щоб при досягненні певної програми питання земельне і національне злити в одне і тим ліквідувати перешкоди, які заважали членам цієї організації працювати. Програма УНО майже та ж, що і в соціалістів-революціонерів, з кінцевою метою - усіма засобами сприяти рево­люційному повстанню, повалити самодержавство і проголосити автономію України. Наприкінці червня 1906 р. поблизу Черкас відбувся перший з`їзд цієї організації за участю активістів - селян та представників військових частин, дислокованих у Черкасах та Млієві. Після з`їзду відбулися таємні збори селян, утворилися бойові організації. Так, ранньою весною в оселі яничанського селянина Мартина Велька відбулися збори селян, у ході яких був утворений комітет селянського братства. У містечку Медведівка Воронченком, Д. Строгецьким, А. Френзелем, І. Бондарем була організована бойова організація, до якої увійшли і жителі сусідніх сіл. Селяни Мордви на сходці прийняли резолюцію з вимогами загального рівного, прямого і таємного голосування в Державну і думу і повну амністію для борців за народну свободу [6, 154].

Оскільки організація діяла підпільно, то не можна сказати про їх чисельність та кількість створених осередків, але за донесеннями таємних агентів їх осередки діяли в Чигирині, Медведівці, Мельниках, Матвіївці, Суботові, Яничі, Мордві. Наприкінці червня 1906 р. по селах були влаштовані масовки - в с. Яничі було зібрано до 200 чоловік, Грушківці - біля 150 чоловік, біля Черкас - до 300 чоловік. Такі ж збори відбулися у селах Мельники і Медведівка. Активна національна позиція настоятеля Суботівської церкви Марка Грушевського значно підривала устої самодержавницької політики російського уряду.Восени 1907 р. у Медведівці відбувся другий з`їзд цієї органі­зації, на ньому уповноважені від сіл Чигиринського повіту прийшли до наступних висновків:

1. Політичні події останнього часу і пропаганда революційних ідей у Чигиринському повіті підірвали в очах селянських мас авторитет царизму, селяни почали вважати єдиним виходом із свого пригніченого стану загальне збройне повстання.

2. Негативною рисою революційних сил села є слабка організація і відсутність бойової підготовки мас.

З`їзд постановив продовжувати агітаційну роботу серед селян, створити грошовий фонд, який складався б із внесків селян, організувати селянські бойові дружини, які б знаходилися в підпорядкуванні повітового комітету УПСР. Учасники з`їзду на потреби організації зібрали 100 карбованців [6, 155).

Утворені таємні селянські організації протягом 1905-1907 рр. організували ряд страйків, підпалів поміщицького майна, напад на ескадрон гусар в Лебедині. Членами УНО були вчинені замахи на повітового урядника Групова, поміщика Давидова, а також пограбування казначейства та цейхгаузу з гвинтівками [6, 156]. Арешти та заслання найактивніших учасників революційного руху наприкінці 1907 р. змусили селян на деякий час припинити революційну діяльність, проте вже в 1909 р. відбулось нове посилення селянського руху.

Отже, революційні події 1905 1907 рр. засвідчили, що селяни Чигиринського повіту приймали активну участь у політичному житті країни, шукаючи при цьому способи найефективнішого втілення своїх демократичних ідей в життя. Проте, відсутність на той час єдності політичних сил і чіткої організації революційних дій не дали змоги це зробити, але все ж надали цінний досвід боротьби за народну свободу.

Посилання

1. Державний архів Черкаської області (далі ДАЧО). - Ф. 691, оп.1, спр. 12.

2. ДАЧО. Ф. 691, оп.1, спр. 14.

3. ДАЧО. Ф. 691, оп.1, спр. 16.

4. Нариси історії Черкаської обласної партійної організації. -Дніпропетровськ. 198І. - С. 13.

5. Революція 1905- 1907 років на Україні. Збірник документів і матеріалів. - К., 1949. - С. 417 - 419.

6. Солодар О.І. Нариси з історії Чигиринщини. - м. Черкаси: "Відлуння-Плюс", 2003. - 264 с.

Стаття надрукована у збірці «Чигиринщина: історія і сьогодення. Матеріали науково-практичної конференції 17-18 травня 2006 року». – Черкаси: «Вертикаль», видавець ПП Кандич С.Г., 2006 – с.195-198.